За 28 місяців безперервної служби у війську, з яких 22 минули в зоні активних бойових дій, у мене відбулася певна переоцінка цінностей та ставлення до тилових посад у війську.

Нам необхідно обговорити непопулярні, але необхідні речі: справедливість оплати праці на тилових посадах та соціальну захищеність тих, хто опинився "за штатом". Я буду казати про Збройні Сили України, Національну Гвардію України та інші.

Нічого не можу сказати про Головне Управління Розвідки чи Службу Безпеки України, тому що ніколи не стикався з середини. Можливо стан речей з оплатою праці у цих структур краще ніж загалом по війську.

Міф про "неважливий" тил

Наявний суспільний стереотип, що війна — це виключно окоп або бліндаж. Безумовно, піхота — це хребет на котрому тримається усе. Якщо нога піхотинця не ступить на землю, за котру йдуть бойові дії, то робота дронів, артилерії, авіації та важкої техніки – марна.

Проте сучасна війна — так само включає в себе планування, програмування, інженерію, логістику, діловодство, бухгалтерію та інше. Це складний механізм, де кожен виконує свою роботу. Військо це складний організм з багатьма складовими.

В сучасних реаліях повномасштабного вторгнення всі військові операції — і ті, про які кажуть у новинах, і ті, що залишаються під грифом "таємно" — плануються та забезпечуються конкретними людьми. Часто це фахівці, які до мобілізації мали успішні кар'єри та високі статки в цивільному житті. Вони добровільно залишили свої комфортні умови життя заради наближення Перемоги.

Однак ми стикаємося з парадоксом: люди, від рішень яких багато чого залежить у функціонуванні бригад та корпусів, отримують умовні 20 тисяч гривень грошового забезпечення. Це сума, що сьогодні не відповідає навіть середнім ринковим показникам у цивільному секторі, якщо вірити Проєкту Закону про Державний бюджет на 2026 рік

Фахівець стратегічного рівня, відповідальний за глобальні речі, такі як глибинна розвідка, дорозвідка, кібербезпека та інші, не повинен думати про те, як йому прожити та ту компенсацію, яку пропонує йому держава.

Низька оплата праці на відповідальних посадах створює небезпечну дилему: або ми втрачаємо з часом ініціативність таких якісних кадрів, котрі починають відверто працювати гірше своїх можливостей та шукати підробітки на стороні, або створюємо підґрунтя для корупції. Найкращий запобіжник цьому — прозора, достойна мотивація для професіоналів, які реально працюють на результат, а не просто "пересиджують".

З іншої сторони, відомі ганебні випадки хабарів за "тилові посади" задля уникнення служби на передовій. Це злочин. Та не заслуговує поваги.

"У розпорядженні командира": або фінансова пастка для поранених

Ситуація з виведенням військовослужбовців "поза штат" (офіційно — зарахування у розпорядження командира) потребує окремої дискусії, адже це одна з найболючіших точок соціального захисту військових. Я зупинюсь на цьому стисло.

Згідно з чинним законодавством, зарахування у розпорядження відбувається, зокрема, якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні чи визнаний ВЛК непридатним до служби з переглядом через 6–12 місяців.

Мовою цифр

1. Перші два місяці. Після виведення у розпорядження за військовослужбовцем зберігається повне грошове забезпечення за останньою займаною посадою (відповідно до розділу XXIX Наказу МОУ №260). Тобто, перші 60 днів боєць фінансово захищений.
2. Після двох місяців. Ситуація кардинально змінюється. Виплата за посадою припиняється. Раніше (до середини 2023 року) бійці в цьому статусі отримували мізер — лише оклад за військове звання та надбавку за вислугу років, що сумарно могло складати 500–1500 грн. Це було відвертим знущанням.
3. Поточний стан. Завдяки змінам у законодавстві (Закон №3161-IX), військовим, виведеним у розпорядження у зв'язку з пораненням, нараховується додаткова виплата у розмірі 20 100 гривень .

На папері проблема грошової компенсації для військовослужбовців виведених поза штат виглядає вирішеною. Але поглянемо на реальність.

Військовослужбовець, який до поранення отримував бойові виплати плюс зарплату, різко падає у доходах до рівня тилової зарплатні без надбавок. При цьому він:

• Може потребувати більше витрат: реабілітація після важких поранень часто вимагає ліків, процедур чи спеціального харчування, які не завжди покриваються державою в повному обсязі.
• Втрачає ріст по службі : статус "у розпорядженні" — це умовний професійний "холодильник". Людина роками може місяцами знаходитись "у повітрі", очікуючи або звільнення, або повернення в стрій.

Всі ці нюанси перетворюють період відновлення військовослужбовця на боротьбу за виживання, замість спокійної реабілітації.

Висновки

Дискусії про перегляд системи компенсацій у 2026 році для військовослужбовців на момент зараз залишаються просто розмовами. Бюджет прийнятий. Додаткових витрат на забезпечення тилових посад не передбачається.

Підвищення рівня оплати для військовослужбовців працюючих у тилу та гідне забезпечення виведених поза штат — це питання збереження інституційної спроможності війська.

Водночас, потребуючи справедливості, ніхто з нас не повиннен забувати про реалії повномасштабної війни. Саме поняття "тилу" в Україні є умовним.

Досвід битви з Маріуполь у 2022 році показав: коли ситуація стає критичною, до зброї стають усі. Артилеристи, штабні офіцери, водії та кухарі — всі займали піхотні позиції.

Кожен військовослужбовець, незалежно від посади та зарплати, має бути готовим у будь-який момент змінити ноутбук чи шарикову ручку на автомат. Але поки він виконує свої обов'язки на своєму місці — держава має гарантувати йому гідну оплату праці.

Ще більше думок та історій про військове життя у моєму Телеграм каналі. Долучайтесь.

Віктор "Гідеон" Черніявський