Гарантії безпеки поза НАТО залишаються лише політичними обіцянками

Хочу зі всією відповідальністю зауважити, що п’ята стаття Вашингтонського (точніше-Північноатлантичного договору) як і будь-яка інша стаття цього міжнародного договору, має значення виключно з виконанням ВСЬОГО договору, тобто – забезпеченням членства України в НАТО.
Так само Україна не може скористатися статтею 42(7) Договору про Європейський Союз, яка передбачає, що у разі збройного нападу на державу-члена Європейського Союзу, інші держави-члени зобов'язані надати їй допомогу та сприяння всіма можливими засобами, відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, допоки Україна не стане членом ЄС.
Відповідна стаття у двосторонніх домовленостях може бути дієвою, лише в разі підписання та ратифікацією Конгресом США союзницького Договору між Україною та США, тобто договору, який би передбачав, в разі загрози територіальній цілісності і суверенітету України, залучення США у війну проти агресора. Україні треба бути також готовою до взаємних зобов’язань.
Тільки так. Все інше – БУДАПЕШТ-2, або просто імітація гарантій безпеки. Не можна знову "наступити на ті ж самі граблі!".








