Степан Гіга помер 12 листопада, на 67-му році життя. Легендарний артист не відчував, що скоро його не стане, він мріяв повернутися на сцену, будував плани та не все сказав своїм фанам.

Про це в ексклюзивному коментарі РБК-Україна розповів турменеджер Гіги Роман Слобода.

– Ви багато працювали зі Степаном Петровичем. Розкажіть, якою Гіга був людиною? 

– Справжньою людиною був. Це саме про нього. Він був в усьому справжнім - якщо йому щось не подобалося, то не подобалося. А якщо йому щось подобалося, то дійсно так і було. От якщо він так сказав, значить так і було. Він завжди говорив все як є і без фальші. І він був легендою. 

Знаєте, часто кажуть, що легендами стають, коли помирають. А він був легендою при житті . Ми з ним їздили всією Україною. В театрах, в залах казали, коли ми приїжджали в одне і те саме місто по 4-5-6 разів - що такої історії ніде не було. Настільки люди ходили на його концерти. Це люди, які знали пісні, це були маленькі діти, старші люди.

Це була справжня українська легенда. Україна втратила свою легенду , таку, як Володимир Івасюк, як і Ігор Білозір, як і інші видатні композитори, артисти, і так само і Степана Гіга. Він був при житті легендою. Все, що я можу про нього сказати.

– Чи можете ви сказати щось, що про нього не знають фани, але мали б знати, щоб краще розуміти Степану Гігу?

– Завжди бентежило, коли люди не розуміли і після концерту завжди вимагали від нього фотографії, якогось приділеного часу. І воно здавалось людям як хамство, що він не виходить до людей. Вони не розуміли, що йому вже 65 і він так само людина . Кожен день концерти, переїзди, 2 години концерт давати. Це дуже важко було.

І кожному приділити час було важко. Але він завжди хотів до людей . Ми, його команда, старалися його оберігати завжди після концерту. Десь просто забирати чи в готель чи до гримерки для того, щоб його берегти. Ми його берегли до останнього. Коли ми збирали стадіони, це на стадіоні 4-5 тисяч людей і з кожним пофотографуватися нереально, кожному час приділити важко.

Це була справжня людина. Людина, яка робила, творила і тримала дуже велику команду. Дуже велику команду. Він був годувальником великої команди .

– Про що він мріяв? Що він не встиг зробити?

– НСК "Олімпійський". Він завжди казав: "Рома, ми з тобою зберемо НСК "Олімпійський". І мріяв, я вірив в цю його мрію, завжди про це говорив.

Мрів, щоб його діти продовжували його творчість . Звичайно, вони не зможуть повторити його шлях, але вони зможуть нести в люди те, що він творив протягом багатьох років.

– На вашу думку, він відчував, що скоро піде? Якими були останні тижні його життя?

– Ні, не відчував. Ми з ним зустрічались перед його Днем народження. (26 листопада). У нас мав бути Палац спорту 29 листопада і великий тур Україною, Європою, Америкою. І він сказав: "Я встану ". Він планував встати на Палац спорту. Казав: "Тур я не обіцяю, бо в мене нога болить, але я обіцяю вийти на сцену Палацу спорту".

– Як він потрапив до лікарні? Це було великим шоком для його фанів, тому що ніхто про це взагалі нічого не знав.

– Це і для нас це було шоком. Але це вже питання до його родини, я в подробиці не вдаюся, але вимушено було потрібно його доправити до лікарні.

– Яку пісню він любив виконувати найбільше?

– "Яворину". Він  завжди її присвячував героям . Він дуже багато допомагав армії, військовим. Багато робив, творив. І дуже багато чого ним було зроблено для української музики та культури. 

Вас може зацікавити

• Що відомо про пісню "Яворина" Степана Гіги
• Які зірки померли у 2025 році та кого оплакують українці
• Найкращі пісні Степана Гіги, за які його люблять фани