Після війни на фронті починається інша — за відновлення. Я вже проходив цей шлях у 2014 році, а потім ще раз після важкого поранення у 2022-му.

Реабілітація — це випробування не лише для тіла, а й для духу. І не тільки через біль чи втому, а через постійне відчуття, що ти наче маєш випрошувати те, що держава й так зобов'язана забезпечити. Саме тому я переконаний: систему треба змінювати.

Ветеран має отримати сервіс, який поважає його гідність і повертає шанс на повноцінне життя. З цієї простої, але принципової позиції народжується ідея сертифіката реабілітації ветерана — механізму, що переводить допомогу з площини благодійності у площину прав і гарантій.

У чому суть? Сертифікат реабілітації ветерана — це програма прямої, монетизованої допомоги, яку ветеран може використати для проходження реабілітації, самостійно обираючи серед акредитованих центрів, державних чи приватних. Це система, де гроші ходять не по кабінетах, а за людиною, яка пройшла війну.

Механізм простий. Ветеран отримує висновок від ВЛК або профільного лікаря про потребу в реабілітації. На цій підставі видається сертифікат — умовно на 50 чи 100 тисяч гривень. Ці кошти можна витратити в будь-якому закладі, який входить до державного реєстру сертифікованих реабілітаційних центрів. Створюється відкрита база таких центрів, щоб кожен міг обрати, де йому буде найзручніше та найякісніше. Оплата від держави відбувається після фактичного проходження курсу.

Переваги очевидні. По-перше, це гарантований сервіс для ветерана — без черг, принижень і посередників.

По-друге, конкуренція серед реабілітаційних центрів — вони змагатимуться за ветерана, а не навпаки.

І, по-третє, це розвиток економіки — з'являтимуться нові спеціалізовані заклади, фахівці, робочі місця. Не ветеран просить про допомогу — система змагається за право йому допомогти.

Схожий принцип уже працює в програмі "Ветеранський спорт", але тут ідеться про глибше — не про фізкультуру, а про відновлення здоров'я, працездатності й якості життя після служби. Тому сертифікат реабілітації ветерана — це не про гроші. Це про гідність, вибір і довіру. Про те, щоб держава нарешті навчилась поводитися зі своїми захисниками як із громадянами, а не як із прохачами. Бо справжня реабілітація починається не з процедури, а з поваги.

Олексій Фандецький