Трамп знов заговорив. Біда. Трамп знов наговорив купу трампоніни.

Все наче стандартно. Навіть океан у берегів Одеси. Хоча останнє просто наслідок того, що у американців будь-яка солона вона – то океан. Що таке море вони просто не знають.

Але то таке.

Так от, стандартна мішанина з російської пропаганди. Про вибори в Україні, про велич Росії.

Але був новий цікавий момент. Це його розповідь про те, що Зеленський на перший зустрічі з Путіним відразу заявив йому що хоче повернути Крим і вступити в НАТО. Цікаво, коли ж це могло статися, якщо Зеленський зустрічався із Путіним всього один раз, у Нормандському форматі. І навряд чи там взагалі могла статися така розмова. То ж це фантазія. Але чия? Не Трампа ж. І це ж щось новеньке.

То звідки це? І пам’ятаємо, що Трамп каже ті думки, які останні почув. Хто останній захопив його вухо, той і царює в його голові. І тоді ми розуміємо, як проходить розмова Віткоффа і Дмітрієва. Дмітрієв йому певно каже «Да, друже. Дійсно, війна це погано. І ми дуже не хочемо воювати. А хочемо торгувати. Особливо з вами. Ми б з вами так торгували, що ви були б шоці. Ми б вам 100 млрд віддали просто заради того, щоб побачити вашу посмішку. Ось так би ми з вами торгували. І ми не хотіли воювати з самого початку. Але той клятий Зеленський прийшов і спровокував нас. Він спровокував Путіна. Прийшов і заявив Путіну, що завтра вступить в НАТО і забере Крим. І ми вимушені були почати війну»

І Віткофф, за чебуреком, купився на це. А потім розповів Трампу. І Трамп тепер ходить і розповідає це всім навколо. Не розуміючи, що стало причиною нападу. А значить не усвідомлюючи, що прибираючи зі стола НАТО він не усуває проблеми, які спровокували війну. І поряд немає нікого, хто міг би захопити його вухо і пояснити.

Та ще й думає, що зараз лише Зеленський стоїть між ним і нобелівською премією миру, а разом і тими самими 100 млрд доларів, що йому пообіцяв Путін. У якого дуже добре виходить доносити свої думки до вух Трампа.

Цікаво, що Путін і його компанія стариганів виросли у світі радянської пропаганди. Де американці показувались жадібними ненаситними комерсами, які тільки і думають, як би вибити зайвий цент з простого народу. А ще просто мріють заграбастати ресурси самої Росії. І от коли вперше за 100 років до влади в США прийшов саме такий тип, наче списаний з радянської пропаганди, наче герой дитячої книжки «Незнайка на Місяці», то саме з таким президентом США росіяни можуть домовитись. І залюбки готові підкуповувати його власними ресурсами. Парадокс, чи ні. Але факт. Якщо Рейган вважав, що СРСР – то імперія зла. То для Трампа – це імперія добра. І цього добра там так багато, що хочеться собі урвати шматочок.

І саме з таким президентом США ми маємо справу. І ще 3 роки будемо мати справу.

І добре лише, що Трамп – це не вся Америка. Що він вимушений враховувати і суспільну думку, яка дуже проукраїнська. І думку істеблішменту. І може завтра чи післязавтра він скаже щось інше. Коли хтось інший добереться до його вуха. А досвід перемовин в рамках корисних копалин каже, що Трампу можна і треба казати ні.