Американський президент Дональд Трамп часто звеличує свої дипломатичні успіхи у завершенні конфліктів, проте, як зазначає видання The Guardian, ці його мирні угоди виявляються більше показовими, ніж ефективними. Їхня природа нагадує скоріше бізнесові домовленості між партнерами, передає «Главком».

Деякі із заявлених Вашингтоном дипломатичних успіхів, як от угода між Руандою та Демократичною Республікою Конго (ДРК), посередництво у прикордонному конфлікті між Таїландом і Камбоджею, або перемир'я в Газі, виявилися нестійкими:

• за даними міжнародного репортера Пітера Бомонта, 8 грудня відновилися бойові дії між військовими Таїланду та Камбоджі;
• президент ДРК Фелікс Чісекеді публічно заявив, що Руанда порушує свої зобов'язання, взяті за мирною угодою, укладеною за посередництва США;
• у Газі, попри оголошене перемир'я, становище палестинців залишається вкрай важким через майже щоденні атаки.

Критики стверджують, що фундаментальна проблема полягає у транзакційному підході Трампа до миротворчості, який більше схожий на укладання бізнес-угод.

Спеціалісти з зовнішньої політики, спираючись на концепцію соціолога Йогана Галтунга, розрізняють два види миру:

• негативний мир, тобто, відсутність прямого насильства. При цьому зберігаються приховані напруження та нерозв'язані структурні проблеми, що робить такий мир крихким і схильним до спалахів конфлікту (наприклад, тривала напруга між Індією та Пакистаном);
• позитивний мир, який набагато складніший для досягнення. Він вимагає вирішення глибинних причин конфлікту, а також усунення структурного насильства та нерівності.

Критики зауважують, що дії Трампа навіть не завжди відповідають роботі над досягненням негативного миру.

Хоча бізнес-навички, такі як прагматизм та орієнтованість на результат, можуть бути корисними, між двома процесами є принципова різниця, оскільки укладдання угод фокусується на торгуванні фіксованими позиціями. Це нульова сума і договірний процес. А миротворчість прагне перейти від торгування до вирішення основних інтересів і потреб, вона спрямована на побудову довіри, трансформацію відносин та усунення історичних несправедливостей заради стійких «виграшних» результатів.

У The Guardian зазначається, що спроби Трампа спрямовані більше на показ, ніж на реальну, інклюзивну роботу. Для нього важливіше рукостискання та підписання документів, аніж довготривалий і справедливий мир. Ймовірно, це є наслідком його досвіду у бізнесі, де «перемога вважається найголовнішим».

Найбільша небезпека такого підходу полягає у тому, що відсутність щирої відданості посередника очевидна для всіх сторін, перетворюючи переговори на вправу у недобросовісності. У такій грі сторони лише обмінюються звинуваченнями, а посередник, на жаль, може виявитися найбільш ненадійним учасником.

Нагадаємо, Україна з європейськими партнерами доопрацювала мирний план щодо завершення війни і готова найближчим часом направити документ в США.

Повідомлялося, що Україна активно працює над отриманням дієвих гарантій безпеки для забезпечення сталого завершення війни, причому ключова увага приділяється двосторонній угоді зі Сполученими Штатами Америки.

До слова, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп може відмовитися від своїх мирних ініціатив, спрямованих на завершення війни в Україні, якщо побачить, що угода між Києвом і Москвою є неможливою.