Уважно стежила за поведінкою Верховного Головнокомандувача у День ЗСУ, і скажу прямо — очікувала реакції на трагедію у Львові, коли військовозобовʼязаний ножем зарізав військового ТЦК, тож маємо два загублені життя. Безробітний айтівець надовго сяде в тюрму, покійного ветерана з почестями передчасно поховали на місцевому кладовищі. Це прямий наслідок того, що політична влада самоусунулась від процесів мобілізації, а восени 2022 року взагалі оголосила, що у нас вистачає уже тих, хто служить, і цивільні можуть спати спокійно. Далі пішли нездорові процеси, коли Банковій було набагато простіше тримати армію не в основному фокусі, і просто задля планового поста — наробити контенту в госпіталі та вручити парочку ключів на квартири. А сили оборони то добре відчувають істинне ставлення, тому здебільшого просто виконують свій обовʼязок перед державою. Звідти тобі й проблеми з СЗЧ, і страх перед невизначеним майбутнім, і банальна злість, коли 9 мільярдів гривень зливають на дороги до курорту Буковель, але не на підвищення грошового забезпечення. Замість того, аби щоденно дякувати власній армії, що ми не стали або біженцями, або безплатною робочою силою на китайських обʼєктах у Сибіру — армію копають, над армією сміються, армію навіть не намагаються спокусити грошима, бо це точно не той електоральний ресурс, який піде голосувати за Зеленського у різних його формах. Перед великим вторгненням президент припустився фатальної помилки — замість того, аби готувати населення до війни, він переконував, що Захід нагнітає, а сам проводив час у Буковелі разом з Андрієм Єрмаком та Русланом Демченком — колишнім головою комітету розвідки при президентові. Між дружніми посиденьками на трьох та катанням на лижах поруч з олігархом Коломойським влада забула попередити, з яких трьох напрямків насуватиметься орда. Нині, коли Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський закликає до мобілізації, бо, цитую: "Ворог продовжує наступ, тому в нас немає іншого вибору, як посилювати обороноздатність та зміцнювати своє військо" — на порядку денному знову виникає одіозний Буковель. Йому дають 9 мільярдів гривень аби лижники могли нормально пити й веселитись під час чуми. Все це сталось тому, що група "За майбутнє" є вірним учасником провладної коаліції, навіть більше — саме ці кілька десятків регулярних голосів створюють видимість, що з коаліцією все добре і парламентська Зе-більшість цвіте та пахне. Влітку саме голоси групи Ігоря Палиці дозволили оперативно провести законопроєкт про ліквідацію НАБУ та САП. Кілька днів тому саме "замайбахи" підтримали проєкт бюджету з підвищеннями виплат для депутатів, мільярдами та телемарафони та телеграм-обслугу Банкової. І, як бачимо, абсолютно небезкоштовно — їм дарують кошти на розвиток приватного туристичного бізнесу, який точно не має стосунку до оборони та безпеки. Тут цікавить головне, чому власники "Буковелю" так упевнені, що потенційна окупація їх омине і далі можна наминати бограч і пускати бульки ігристого в готельних чанах? Свого часу, після радянської окупації — "совіти" цілком собі облюбували елітні курорти Заліщики та Трускавець, і туди потягнулись ті, хто подібного в житті ніколи не бачив. І то були часто точно не наші локальні багатії. 9 мільярдів гривень, які планують спустити на лижню — це повністю забезпечені на рік наші мінімум три армійські корпуси. Саме це головне, якщо повертатися до нових тез Сирського і того, як Трамп з Путіним намагаються загнати нас у переговорну пастку, де нам пропонують відгризти території, але отримати аж нуль гарантій. Проблема з лакшері-умовами для Буковелю повертає нас у січень 2022 року, коли президент уже зробив ставку на близьке оточення і його комфорт, але не власний народ та його безпеку. Це принесло швидку окупацію земель за два тижні, які якраз дуже наглухо застрягли без майбутнього на довгі роки. Це поставило врешті нас в ситуацію, коли США, Росія та Китай планують вирішити нашим коштом свої проблеми росту та трансформації на стику епох. Давати гроші на курорти, коли у тебе гігантська діра в бюджеті, а навесні не факт, що ми отримаємо гроші від ЄС — це свідоме самогубство. Не варто дивуватись, коли аргумент про авта на українських номерах в Монако тягає по ефірах син Трампа Дональд-молодший, і як би дико не звучала ця спекуляція — вона знаходить свої аудиторії. На внутрішню аудиторію нам розказують, що немає грошей на військових. Що треба підвищити податки на ФОП, що хтось посилки дорогі отримує і продавців на OLX варто обскубти, як гусей. Це трапилось тому, що боїшся визнати, що з політикою ти помилився. І від "Слуг народу" уже відколюються депутати, що збиваються в "ідейні групи" — і ні, не тому, що там якісь ідеї зʼявились взагалі. Просто так зелені політичні пасажири відмиваються від Єрмака, Татарова і просто пробують варіанти продовжити своє політичне життя. Зеленський уже кілька місяців міг зробити перезапуск коаліції й освіжити затхле болото в Раді, утім замість дорослих політичних рішень влада обирає драконити власний народ і купувати голоси за гроші, які якраз і мали піти на нагальні потреби народу.Чи є зараз запит більший, ніж стабілізувати лінію фронту і припинити потік лайна, що ми нікчеми, неспроможні боротися, погані воїни й узагалі маємо негайно піти на невигідний мир, який просто дозволить Росії краще підготувати власну армію до 2030? Я цього не бачу.Пріоритети очевидні, просто влада не готова досі говорити про кров, піт, сльози та мільярди на оборону із власної казни, які йдуть на політичні хабарі.P.S. Станом на зараз стало відомо, що розголос допоміг.Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури заявило, що не надавало погодження на тендер щодо проєктування дороги до курорту "Буковель" на 9 млрд гривень, який провела регіональна служба в Івано-Франківській області.Голова Агенції відновлення Сергій Сухомлин повідомив у фейсбуці, що івано-франківська Служба не погоджувала з головним офісом у Києві тендер на проєктування дороги до "Буковеля", яка у майбутньому мала коштувати 6,6 млрд грн. Тому очільник місцевої служби "пише заяву на звільнення".Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, головна редакторка сайту espreso.tvРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.