В НБУ заявили, що гривня залишатиметься єдиною національною валютою ще щонайменше протягом наступних років, навіть після вступу до ЄС. Які країни ЄС теж не поспішають долучитись до єврозони та чому, а які навпаки намагаються прискорити цей процес?

Коли можливий перехід на євро?

НБУ зробив офіційну заяву щодо можливого переходу країни на євро.

“Перехід на євро можливий лише після виконання економічних критеріїв конвергенції, які включають стабільність інфляції, контроль бюджетного дефіциту та узгодження з ЄЦБ”, - пояснив п ерший заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук.

Він сказав, що питання переходу на євро в короткостроковій перспективі не стоїть. За його словами, цей процес є тривалим і точно не відбудеться до 2030 р.

“Я думаю, що 10-15 років - це точно не той термін, за який ми встигнемо підготувати себе для того, щоб відповідати всім критеріям, які потрібні для переходу на євро”, - повідомив він.

У НБУ також зазначили, що у короткостроковій перспективі можливе лише посилення ролі євро у валютних операціях та фінансових розрахунках, але гривня залишатиметься основною валютою для населення та бізнесу.

Така позиція демонструє прагнення України поступово інтегруватися у європейську фінансову систему, зберігаючи при цьому стабільність власної економіки.

Замінити долар

Водночас банкір каже, що під час набуття членства в ЄС, країни брали на себе зобов’язання в перспективі перейти на євро. Він припускає, що у разі вступу до ЄС схоже зобов’язання доведеться брати й Україні.

“Зрозуміло, що також наші фінансово-економічні зв’язки з країнами єврозони або з країнами блоку євро мають суттєво посилюватися. І природно буде, що в певний момент ми маємо змінити валюту - валюту курсоутворювальну - з долара на євро”, - сказав він.

Ніколайчук зауважив, що історично набагато більшу вагу для України мав долар США порівняно з іншими валютами.

Проте Україна розглядає можливість заміни долара як основної валюти для курсової прив’язки гривні на користь євро. Ідея пов’язана з кількома важливими факторами: перспективою членства України в ЄС, посиленням військово-політичної підтримки з боку ЄС, а також зростанням нестабільності на світових ринках і ризиком фрагментації глобальної торгівлі. Це змушує український ЦБ серйозно замислитись над тим, чи не доцільніше зробити євро головною референтною валютою для гривні.

Ніколайчук запевнив, що перехід, коли він буде, не позначиться на діяльності бізнесу або на житті пересічних українців.

Наразі НБУ вивчає питання та досліджує досвід інших країн, зокрема Молдови, яка здійснила подібний перехід.

Своєю чергою, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев наголосив на необхідності готуватися до посилення ролі євро в українській економіці.

Нардеп підтримав плани НБУ на майбутнє щодо переорієнтації на євро як основну валюту.

“Треба бути готовим, що у нас роль євро з кожним роком посилюватиметься”, – зазначив Гетманцев.

Вінпояснив це тим, що ЄС став найбільшим торговельним партнером України.

“Ми вже ведемо перемовини про вступ до ЄС, де 20 з 27 держав перейшли на євро, воно є рідною валютою для 345 млн жителів континенту.”,– додав нардеп.

6 країн ЄС не перейшли на євро

У ЄС є 6 країн, які не входять до єврозони та продовжують використовувати власні національні валюти. Чехія (чеська крона – CZK), Данія (данська крона – DKK), Угорщина (угорський форинт – HUF), Польща (польський злотий – PLN), Румунія (румунський лей – RON) та Швеція (шведська крона – SEK).

Причини, через які ці держави ЄС досі не запровадили євро, можна умовно поділити на дві основні групи. Перша - невиконання Маастрихтських критеріїв конвергенції, які є ключовими економічними та правовими вимогами, що країна повинна виконати для вступу до єврозони. Країни, що приєдналися до ЄС після 1993 р., мають юридичне зобов'язання прийняти євро, щойно їхні економіки будуть готові. Основні критерії включають: забезпечення стабільності цін (інфляція не повинна перевищувати більше ніж на 1,5 пп. середнього показника трьох країн-членів ЄС з найнижчою інфляцією) та належного стану державних фінансів (дефіцит держбюджету не повинен перевищувати 3% ВВП, а державний борг має бути менше 60% ВВП). Також необхідна стабільність обмінного курсу, що вимагає участі у механізмі обмінного курсу без сильних коливань своєї валюти щодо євро протягом принаймні двох років, і дотримання довгострокових процентних ставок (вони не повинні бути вищими, ніж на 2 пп. середнього показника трьох країн-членів ЄС з найнижчою інфляцією). Багато країн, особливо східноєвропейських членів, все ще працюють над досягненням цих стабільних показників.

Друга - добровільна відмова або політичні та економічні міркування. Деякі країни мають спеціальний статус або просто не поспішають із переходом. Наприклад, Данія має офіційний відступ від участі у єврозоні, закріплений у Маастрихтському договорі. Хоча данська крона бере участь у механізмі обмінного курсу (МОК),що прив'язує її до євро, країна не зобов'язана його запроваджувати, оскільки це було підтверджено референдумом.

Перехід Болгарії на євро

Болгарія є першою з країн, що залишилися поза єврозоною, яка офіційно підтвердила і затвердила дату свого переходу на євро, хоча цей процес зайняв більше часу, ніж планувалося.

Болгарія планує перейти на євро з 1 січня 2026 р.

Головна перевага Болгарії полягає у тому, що її національна валюта, болгарський лев (BGN), з 1997 р. була жорстко прив'язана спочатку до німецької марки, а потім до євро. Фактично, болгарський лев вже фіксований відносно євро за курсом 1,96 BGN за 1 EUR. Це означає, що Болгарія вже відповідає найскладнішому критерію - стабільності обмінного курсу.

Проте, країні знадобився додатковий час для виконання інших вимог. Мова по-перше про інфляцію. Попри фіскальну дисципліну, висока інфляція була головною перешкодою. Болгарії довелося провести значну роботу, щоб привести показники зростання цін у відповідність до Маастрихтських критеріїв. По-друге, Болгарія приєдналася МОК у липні 2020 р., розпочавши обов'язковий дворічний період спостереження та стабілізації.

Вступ до єврозони з 2026 р. очікується як каталізатор для болгарської економіки. Перехід має усунути валютний ризик для зовнішньої торгівлі, знизити транзакційні витрати для бізнесу та туризму, а також підвищити кредитний рейтинг країни, що, своєю чергою, має привабити більше іноземних інвестицій.

Плюси та мінуси переходу на євро

Попри те, що в країнах ЄС, які ще не перейшли на євро, лунає скепсис щодо необхідності це робити, у переходу є плюси.

По-перше, євро - стабільна валюта, яку визнають у всьому світі.

При переході на євро зменшується валютний ризик для бізнесу і туристів. По-друге, повна економічна інтеграція з єврозоною сприяє інвестиціям, торгівлі й мобільності та зменшує витрат на обмін валюти. Громадяни не втрачатимуть кошти при обміні своєї валюти на євро при подорожах чи покупках. По-третє, у довгостроковій перспективі прехід на євро обіцяє нижчі відсоткові ставки через довіру до цієї валюти. По-четверте, бізнес ЄС охочіше інвестує в країну з євро, оскільки немає валютного ризику.

Проте є й мінуси. Це, по-перше, ризик зростання цін. Хоча офіційна інфляція зазвичай невелика, споживачі помічають зростання цін. По-друге, втрата незалежної монетарної політики. В тому числі неможливість змінювати процентні ставки або девальвувати валюту для підтримки економіки. По-третє, одноразові витрати на перехід. Державі, банкам і бізнесу доведеться витратитися на адаптацію систем, кас, банкоматів тощо. По- четверте, є ризик фінансової залежності. Країна, що долучається до єврозони, стає частиною спільного фінансового “тіла”, включаючи можливу участь у підтримці інших країн-членів.

Тож, як бачимо, переваги є значними, але вони довгострокові. Своєю чергою, недоліки є відчутними короткостроково, але вони хвилюють громадян, країни яких мають перейти на євро.

Тому перехід на євро - не лише економічне, а й політичне та емоційне питання.

Вікторія Хаджирадєва