Інтенсифікація переговорного процесу створює оптимістичні очікування, що війна скоро закінчиться. Це природним чином впливає на все суспільство, адже швидке завершення війни асоціюється з «поверненням у початок лютого 2022 року», коли очікування «шашликів на травневі» переважали над усвідомленням необхідності мобілізуватись і зберігати концентрацію на утриманні країни від поразки.

• 1 •

Варто нагадати, що переговори про завершення війни ніколи не тривають швидко. Війна у В'єтнамі тривала дев'ять років, з яких 4,5 – переговори. Перемовини щодо завершення війни на Корейському півострові тривали два роки. Під час югославських конфліктів контактні групи зустрічалися чотири роки з п'яти, поки йшли активні бої.

Тому будь-які обіцянки швидкого завершення війни на переговорах не мають під собою раціонального підґрунтя. Історичний досвід показує: якщо війну не вдалося завершити у перші тижні, далі це зробити надзвичайно важко. Оптимістичним можна було б вважати сценарій, у якому війна закінчиться у 2026 році, але навіть така ймовірність нижча за 50%.

• 2 •

Є різні погляди на доцільність переговорів, але історія свідчить: якщо війна не завершена повним розгромом супротивника, наприкінці все одно виникає якийсь документ.

Війна в Україні – це війна на виснаження. А вона може завершитись двома шляхами: одна зі сторін першою не витримує або сторони підписують договір. Теоретично можливі «чорні лебеді» – раптова смерть Путіна або заколот на кшталт пригожинського. Але це не стратегія завершення війни – це сподівання на диво.

Стратегія має спиратися на події, на які можна впливати. Тому нинішній переговорний процес потрібно розглядати лише як один із потенційних шляхів завершення війни. Але ставлення до оборони країни не може залежати від ходу переговорів, так само як і розігрівати суспільство невиправданими очікуваннями про «швидкий мир».

• 3 •

Зустрічі між делегаціями України, США та Європи взагалі не є переговорами. Переговори можуть вестися лише між Україною та Росією. Оскільки ні Європа, ні Україна прямих переговорів із РФ не ведуть, де-факто єдиним переговорником є нинішня адміністрація США.

Можливо, на певному етапі США розраховували завершити війну швидкою домовленістю з Росією про здачу України. Але зараз про це вже не йдеться. Показово, що зустріч Путіна з Віткоффом завершилася без результатів. Якби США прагнули швидкої здачі України, угоду можна було б оголосити того ж дня. Відсутність домовленостей означає: Путіну привезли план, що не відповідає очікуванням Кремля, і той його відхилив.
Оскільки США у цих переговорах фактично представляють інтереси України та Європи, вони мають узгоджувати свою позицію з союзниками. Саме це ми й бачимо, коли Умеров їздить до США, а Зеленський – до Парижа чи Лондона.

Тобто все, що відбувається, – це нормальний дипломатичний процес. Він може призвести до завершення війни, але ми лише на його початку, і наразі немає жодного сигналу, що війна скоро закінчиться.

• 4 •

Позиції України та Росії щодо завершення війни принципово розходяться. Щоправда, навіть порожні раунди переговорів із часом призводять до певного зближення позицій. Можливо, колись у майбутньому ці позиції зійдуться у компромісній точці. Але сьогодні немає жодного натяку, що це станеться найближчим часом.

Усе це разом означає: війна триватиме далі, незалежно від того, як ідуть переговори. Переговорний процес може тривати роками, і весь цей час Путін продовжуватиме намагатися вбивати все більше людей.

Відповідальна влада мала б готувати суспільство саме до такого сценарію, а не продукувати примарні надії, що «все скоро закінчиться». Тому питання утримання лінії фронту та збереження життів наших солдатів є значно важливішими за обговорення мирних планів.