Площа потенційно небезпечних територій в Україні сьогодні становить близько 137 тисяч квадратних кілометрів. Це більше за площу всієї Греції. Україна є найбільш замінованою країною світу, і масштаб цієї небезпеки безпосередньо впливає на відновлення держави. Повернення людей, запуск інфраструктури та відновлення агросектору не починаються, поки фахівці не підтвердять, що територія є безпечною.

На цьому тлі з'являється поширена думка, що розмінування з часом можуть взяти на себе роботи. Технології розвиваються швидко, а ризики для саперів залишаються високими, тому ідея повної автоматизації звучить привабливо. Але на практиці все складніше, і далі я поясню, чому це твердження є міфом і чому люди залишаються головним елементом гуманітарного розмінування.

Міф про те, що роботи та технології замінять саперів

Цей міф з'являється через гучні заголовки і бажання окремих компаній привернути увагу до своїх розробок. Проте він надто спрощує реальність.

Гуманітарне розмінування є складною системою, у якій рішення ухвалюють люди: сапери, фахівці з нетехнічного обстеження, командири груп. Технології справді допомагають і зменшують ризики, але не беруть на себе відповідальність за фінальний результат.

Нетехнічне обстеження є першим і одним з найважливіших етапів. Саме тут визначають масштаби забруднення і формують подальший план дій. Найцінніша частина цього процесу це робота з інформаторами, тобто з місцевими жителями, які бачили бойові дії і можуть передати інформацію, що не фіксується дронами або камерами. Ці свідчення не замінює жоден алгоритм.

Уже після цього територію обстежують за допомогою дронів, які фіксують вирви, залишки техніки та інші сліди бойових дій. Системи штучного інтелекту допомагають ідентифікувати потенційно небезпечні об'єкти. Проте аналіз і висновки залишаються за фахівцем.

На інших етапах роль людини також ключова. Роботизовані комплекси беруть на себе механізоване розмінування. Вони проходять значні площі, очищують поверхню від мін або виносять вибухонебезпечні предмети нагору. Але після їхнього проходження сапери в обов'язковому порядку перевіряють ділянку вручну з металодетекторами, оскільки техніка може пропустити окремі об'єкти або не впоратися зі складним рельєфом.

Є території, де машини не працюють взагалі. Наприклад, густі ліси або яри. Вирубувати ліс лише для того, щоб завести техніку, звісно, ніхто не буде, тому такі ділянки очищують вручну.

Тож технології роблять роботу саперів швидшою і безпечнішою, однак остаточні рішення і відповідальність залишаються за людиною.

Майбутнє України в протимінній діяльності

Якщо говорити про те, як буде розвиватись протимінна діяльність України в найближчі 5-10 років, то сьогодні ми переходимо від ролі країни, що переймає досвід, до країни, на яку орієнтуються інші. Це видно і на міжнародних конференціях, і у запитах партнерів, які вивчають наші підходи та практику.

Паралельно формується сильна професійна спільнота. В умовах повномасштабної війни українські фахівці отримали унікальний практичний досвід, який неможливо відтворити в навчальних центрах. Це стосується саперів, операторів дронів, інженерів, аналітиків, менеджерів програм. Завдяки цьому Україна фактично стає кузнею кадрів, здатних працювати всередині країни та допомагати державам, що стикаються зі схожими викликами.

Технологічний розвиток змінює і самі процедури. Те, що ще недавно не було передбачено нормативними документами, сьогодні є частиною звичайної практики. Йдеться про використання дронів, механізоване розмінування, застосування елементів штучного інтелекту. Усе це поступово закріплюється у документах і стає елементом системної роботи.

Отже, Україна рухається у напрямі, де вона є одночасно і центром експертизи, і полігоном для впровадження нових технологій.

Висновки

Якщо відповідати на популярне питання, коли Україна буде розмінована, то згідно з Національною стратегією протимінної діяльності, розробленою за участі Асоціації саперів України, держава планує очистити від мін 80 відсотків небезпечних територій до 2033 року. Я переконаний, що це можливо у випадку належного фінансування і підтримки партнерів.

Але майбутнє протимінної діяльності в Україні це поєднання технологій і сильної експертизи. Техніка розширюватиме можливості фахівців, але ключові рішення і відповідальність залишатимуться за людьми. Саме від того, наскільки ефективно ми поєднаємо ці дві складові, залежатиме швидкість очищення українських територій.

Тимур Пістрюга , голова правління Асоціації саперів України