На даний момент саме Кремль визначає траєкторію цього процесу. Керуючи ситуацією, ворог буде використовувати мирні переговори для помʼякшення санкцій та одночасно – для сповільнення і зменшення допомоги Україні. Нудна розмова про мир мала б нормалізувати сьогоднішній стан справ. Москва тим часом буде вибивати помʼякшення для себе і стимулювати байдужість до України.

Отже, найгірше для нас – це втягнутися в безрезультатний переговорний процес, яким де-факто управляє Кремль, і з якого Москва витягує конкретну вигоду ще на етапі балаканини. Наголошу, що зараз вимальовуються саме такі перспективи. Щоб краще уявити, згадайте переговори про «Мінські домовленості». На вигляд буде щось схоже.

Якщо упродовж найближчих місяців чи пів року Україна не прийме умови, вигідні Москві, а процес «нормалізації» відносин Росії і Заходу не почне давати бажаних результатів, Кремль втратить інтерес до мирних переговорів або буде змушений шукати значно менш вигідних для себе компромісів, ніж зараз.

Як буде далі, побачимо. На відміну від 2014-2022 років, зараз Москва потребує відносно швидких поступок від США та Європи, бо серйозних проблем у РФ за останні роки накопичилося чимало. Все може різко змінитися в кращий бік, якщо Захід ще спроможний вибратися з маразму і слабкодухості.

Так само все може змінитися й в іншому напрямку, якщо бачачи неспроможність колективного Заходу, Кремль з Пекіном приступлять до вже неприхованого розбирання НАТО і ЄС на окремі цеглини. Але це вже буде зовсім інша історія зі ще більшою кількістю ймовірних сценаріїв. Підсумок такий – не чекайте швидкого миру. Його не буде за будь-яких розкладів.

Хоча ні, швидкий мир можливий. І він можливий, якщо всередині РФ почнуться серйозні внутрішні проблеми. Але вони не почнуться, поки або якщо Захід не вибереться з маразму і слабкодухості.