Російська війна, її звіряча жорстокість з постійними натяками на те, що буде ще більше жорстокості — симптом цього. Найбільш кричущий. Але не єдиний.Ми не знаємо, що зробить з нами AI-революція. Що відбудеться, коли кількість ейдолонів людей, копій людей, обгорток людей, глибоких фейків, високих фейків і тд — буде більшою, ніж самих людей. Що станеться, коли ми все менше потребуватимемо людей у своєму щоденному житті — або нам здаватиметься, що не потребуватимемо.Ми вже давно сприймаємо людей здебільшого через екран, через ейдолони, через мерехтіння зображення — і це все дуже часто зменшує людську здатність співпереживати. Цікавитися траєкторіями життя інших.Читайте також: Про розум і почуттяВ Україні це, можливо, найгостріше відчуваєш — як важливо реанімувати людяність. Дати їй знову ключі від своїх квартир.Повернення людяності не означає тільки повернення доброти. Люди далекі від досконалості. Але вони завжди складні. У них є життя, життєві траєкторії, життєві стежки. Вони не мерехтять. Вони не є відображеннями відображень. Вони найбільш справжні тоді, коли на них не дивляться.Є відчуття, що відбувається якийсь глобальний злам. Остаточної втрати людяності — чи її реанімації.І ця війна вплине на цей злам теж.ДжерелоПро автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕНРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.