Перше: Вбили не "працівника ТЦК", а саме військовослужбовця та ветерана бойових дій.

Друге: Військові мають мати право застосовувати зброю в загрозливих ситуаціях не лише на полі бою. Для поліцейських це прописано в Статуті Національної поліції, і небо на голову не впало. Пригадую, коли я запропонувала розширити застосування зброї командирами в ситуаціях, коли підлеглий стає небезпечним для життя та здоров'я оточуючих, мене тоді захейтили і називали законопроєкт "розстрільним", хоча він КОПІЮВАВ норми ЧИННОГО статуту Нацполу. Те саме і щодо військового з ТЦК: в екстремальних ситуаціях самозахисту, загрози життю та безпеці його та оточуючих тощо – це має бути дозволено, хоча б як у поліцейських.

Реакція наразі в суспільстві, яку підігріває рф, реакція з браком обурення, що вбито ветерана бойових дій і військового ТЦК, викриває глибокі проблеми ментальності українського суспільства: коли кордони 1991 року хоче більшість, а боротися і воювати меншість; коли корупцію обговорюють всі, а відмовитися давати чи брати хабар, починаючи з найпримітивнішого побутового рівня, якщо це пришвидшить "вирішення питання", може лише меншість громадян.

Співчуття рідним та близьким військового. ТЦК давно треба переробити і реформувати, але це не питання до окремих військовослужбовців, це питання до військово-політичної системи, яка досі тримає Сирського та йому подібних на посадах і уникає давно назрілих критичних змін.