Безрезультатні спроби Вашингтона виробити «компромісні» пропозиції щодо миру, прийнятні як для Києва, так і для Москви, кулуарний і непрозорий характер підготовки «американського мирного плану» з 28 пунктів, який виявився російським, створили досить напружене тло для грудневого засідання міністрів закордонних справ НАТО.

Дипломати держав-членів висловлюють здивування, що питання, які прямо стосуються Альянсу, не були попередньо обговорені з ними. Адже союзники можуть мати власні «червоні лінії», зокрема стосовно членства України у НАТО, розміщення військ і озброєнь на союзній території, дотримання норм міжнародного права. Згадується й проблема майбутніх відносин НАТО з Росією, зокрема у контексті можливості відновлення роботи Ради НАТО-РФ.

Очільниця МЗС Фінляндії Еліна Валтонен наголосила, що зараз «червоні лінії» Альянсу опрацьовуються разом із союзниками і партнерами. І рішення з питань, які стосуються НАТО, будуть прийматися власне у рамках НАТО.

Враховуючи обставини, публічні сигнали Генсекретаря НАТО Марка Рютте про підсумки міністерського засідання були підкреслено збалансованими і офіційними. Він ритуально відзначив підтримку миротворчих зусиль Вашингтона. Водночас, вказуючи на брак успіху у цьому напрямку та налаштованість Росії на продовження війни, наголосив на готовності держав-членів до продовження і розширення допомоги Україні, у т.ч. у рамках ініціативи PURL щодо постачання американської зброї за кошти союзників. Як відзначив Генсекретар, Україна має мати всі можливості для самозахисту. Адже це одночасно є й захистом НАТО.

Зрозуміло, що консенсусу зі згаданих питань сьогодні немає. За існуючою традицією, у такому разі офіційна позиція штаб-квартири Альянсу має базуватися на попередніх рішеннях, досягнутих, зокрема, під час Вашингтонського саміту.

Малоймовірно, щоб позиція представників НАТО суттєво вплинула на апетити російського диктатора Путіна. Однак, кількість сторін, які вимагають свого законного місця за столом переговорів і які можуть підтримати Україну, зростає.

До ЄС, який також не готовий відмовлятися від своїх інтересів і своєї ролі у мирному процесі, долучається НАТО. Це не спрощує процес досягнення домовленостей з Кремлем. Однак, ускладнює можливості тиску на Київ задля якнайшвидшої капітуляції, зокрема через кулуарні домовленості Вашингтона з Москвою та шантаж припиненням військової допомоги.