Головне:

• Як у Кремлі транслюють Америці свою готовність до переговорів?
• Як Росія формує ставлення до мирного плану всередині суспільства?
• Що таке "ефект Доліної"?
• Як йдуть справи на фронті, поки Путін каже, що готовий до переговорів?

Україна і Росія зайшли на чергове коло переговорів за посередництва США. Поки адміністрація Трампа намагається зробити все, щоб посадити лідерів двох країн за спільний стіл, у Росії не поспішають іти на компроміси.

Публічно Володимир Путін розмірковує про мир і, посміхаючись, знизує плечима з питанням "За що нам санкції?" Але всередині самої Росії про переговори ніхто всерйоз не говорить. Якщо Заходу Кремль "продає" риторику про абсолютну готовність обговорити що завгодно, для внутрішнього споживача заяви вже дещо інші.

На фронті при цьому про мирні переговори ніхто не чув - бої важкі та інтенсивні, особливо в Донецькій області. Судячи з кількості військ, яку Росія зосередила на кількох напрямках, решту регіону в РФ планують забрати якщо не дипломатичним шляхом, то силовим. Але часу на це росіянам може знадобитися багато, як і ресурсу.

У вівторок, 2 грудня, спецпосланець США Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер приїхали до Москви. Мирний план, який за кілька тижнів зазнав безліч змін, американські гості хотіли обговорити з Володимиром Путіним. Очевидно, сподіваючись на авторитет Дональда Трампа і власну харизму.

Розмова з російським президентом за різними оцінками зайняла від 4,5 до 5 годин. Потім були прогулянки нічною Москвою і похід у ресторан, де фінансист Кирило Дмитрієв пригощав американців кулебяками і в'яленою олениною. А за кілька годин до цього той самий Дмитрієв виступив перед пресою - бесіда, мовляв, була "корисна, конструктивна і змістовна". До компромісів не дійшли, зате Путін передав Трампу якісь "політичні сигнали".

Наступного дня, 3 грудня, спікер Кремля Дмитро Пєсков у своїй манері висловився про переговори. "Формулювання, що Путін відкинув мирний план США щодо України, не буде правильним", - зазначив Пєсков і запевнив, що росіяни говоритимуть з американцями стільки, скільки потрібно.

Юрій Ушаков, Кирило Дмитрієв і Стів Віткофф (фото: Getty Images)

Сьогоднішня поведінка росіян та їхня показова інфантильність у питаннях переговорів уже мало кого дивує. За майже чотири роки війни Кремль ніяк не змінює свій стиль. Путін запевняє, що готовий говорити про мир і ніколи не був проти дипломатичного вирішення "українського питання", але на ділі все впирається в території. І цього разу наріжним каменем стали українські землі.

"Для американців вони (росіяни, - ред.) створюють ілюзію, що потрібно домовитися про Донбас, що все одно рано чи пізно російські війська захоплять цю територію Донбасу. Якщо не через півроку, через рік, але все одно заберуть. І вони, на жаль, переконали американців у цьому. Ден Дрісколл (міністр армії США - ред.), коли приїжджав до Києва, повторював цю тезу, що це тільки питання часу, все одно росіяни заберуть Донбас, погоджуйтеся, погоджуйтеся зараз, поки не пізно, поки ситуація не погіршиться", - говорить політолог Володимир Фесенко в коментарі РБК-Україна.

Росіяни розуміють, що можуть "продати" це американцям, але Україна з таким станом речей погоджуватися не буде. Набагато показовіше, як Кремль "продає" це самим росіянам. І якщо коротко - ніяк.

Сьогодні в російському внутрішньому порядку денному про переговори згадують хіба що рідкісні журналісти з опитуваннями перехожих. "Як Володимир Володимирович скаже, на таких умовах і треба", - кажуть респонденти одному з місцевих російських медіа, відповідаючи на запитання про те, як потрібно закінчити війну.

Державні пропагандисти теми переговорів торкаються тільки в тому разі, якщо треба похвалити США за завзяття закрити "українське питання" або посварити Київ за небажання це робити. А окремі популісти взагалі говорять про те, що з ними можуть обійтися несправедливо, якщо ЗСУ вийдуть тільки з Донецької області. Приміром, нещодавно голова Рахункової палати Сергій Степашин заявив, що наступним етапом "СВО" має стати похід на Миколаїв та Одесу. І це не дуже в'яжеться з офіційною риторикою Кремля.

"Є заяви, спрямовані назовні - "спасибі Америці, вона допомагає, будемо намагатися домовитися, але Україна неадекватна, тому не знаємо, що з цього вийде". А є сигнали для росіян від різних політиків, депутатів та інших. Вони, в основному, агресивні. І про те, що "нас намагаються обдурити, але Путін мудро розбереться і не дозволить нас обдурити. Тому війну ми обов'язково повинні виграти", - пояснює російський опозиційний політолог Іван Преображенський у коментарі РБК-Україна.

Санкт-Петербург (фото: Getty Images)

Ще одним показовим моментом можна назвати ставлення росіян до самого Дональда Трампа. Дивно те, що після кожного невдалого переговорного треку рейтинг Трампа падає в самій Росії. При цьому рейтинг Путіна може коливатися, але залишається у своїх межах.

"А Путін, що називається, тефлоновий, тому що він сприймається безальтернативно. І поки він сприймається безальтернативно, до нього всерйоз ставлення погіршуватися не буде, а в публічному просторі це прориватися взагалі ніяк не буде. Тому що це вже карається і всі це прекрасно розуміють", - додає Преображенський.

Самих же росіян про переговори традиційно не питають і роблять усе, щоб у них щодо цього не з'явилося жодної рефлексії. У них підтримують тліюче презирство до Заходу, періодично розпалюють усередині суспільства ненависть до самої України. Ніхто не говорить із ними всерйоз, не готує їх до того, що доведеться щось залишити або зупинитися самим. Але всередині суспільства відзначають загальну втому від війни. Інше питання, що росіяни самі по собі досить інертні й не вірять, що можуть щось змінити.

"У них такий собі пасивний лоялізм. Підтримують те, що скаже керівництво. Їм не подобається війна, вони хотіли б закінчити війну, але війна прямо їх не стосується. Тому вони підтримають будь-яке рішення свого керівництва. Тож у росіян немає тут єдиної точки зору, немає єдиної позиції. Але все ж таки, на жаль, громадська думка в Росії не впливає на рішення Путіна щодо завершення війни", - зазначає Фесенко.

З цієї ж причини пропаганда навіть не намагається пояснити суспільству, чому від України вимагають вихід тільки з Донецької області. Адже до конституції РФ внесено не лише Донецьку та Луганську області, а й Запорізьку та Херсонську. Окремі пропагандисти наголошують на важливості отримання всього, але по телевізору на державних каналах на цьому не загострюють увагу.

При цьому параноїдальний Кремль все ж тримає руку на пульсі суспільних настроїв і реагує на кожне почастішання його ритму.

Термін, який звучить настільки абсурдно, що здається вигадкою, дійсно нещодавно ввели в російський публічний простір. Усе почалося з того, що відому в РФ співачку Ларису Доліну, яка активно підтримує війну, нібито обдурили. Якийсь час тому вона продала квартиру, отримала гроші, а потім оголосила, що продавала її під впливом шахраїв і їм же віддала гроші.

Доліній за пособництва нібито самого Путіна квартиру повернули. Гроші, виручені з продажу, вона назад не віддала. У 90-х роках ця схема була особливо популярною і навіть дістала назву "бабусина схема" - за те, що продавцями квартир були здебільшого жінки похилого віку.

Той факт, що Доліній повернули квартиру, викликав обурення у громадськості, її стали повсюдно "скасовувати". Їй відмовили в рекламних колабораціях, вирізали з новорічного фільму, проти неї ополчилися в соцмережах. І в усьому цьому процесі раптом стали з'являтися акуратні заяви про те, що одні росіяни страждають від реальних шахраїв і залишаються ні з чим, поки інші - "привілейовані", отримують протекцію від Путіна.

Росіянин дивиться Путіна по телевізору (фото: Getty Images)

"По ситуації добре видно, наскільки російське суспільство перебуває в стресі. Там усе відразу - і страх, і ненависть, і все, що хотілося б виплеснути на Путіна, якщо можна було б на нього щось виплеснути. Видно, що це, загалом-то, агресія, зокрема, щодо влади Путіна. Чому за словом Путіна у якоїсь "нещасної" жінки, яка за цю квартиру заплатила, її відібрали, хоча там теж питання є, і так далі", - зазначає Преображенський.

У якийсь момент у ситуацію втрутилися провладні пропагандисти, зафіксувавши її на самій Доліній. Мережами стали розганяти відео, де співачка грубіянить оточуючим, її обговорюють на телебаченні, про неї роблять сюжети і знімають скетчі. За таким контрольованим ажіотажем стало очевидно - влада, судячи з усього, злякалася того, у що це може вилитися.

"Є так звана теорія колективної дії, згідно з якою протести починаються з малого. Тобто має бути одна точка, в якій зійшлися всі можливі протиріччя. Але таке відчуття, що її все-таки досить успішно каналізують. Влада, найімовірніше, з цим впорається, і навпаки, дасть суспільству випустити пару і потоптатися по Доліній", - додає російський політолог.

Хоч би який абсурдний вигляд мав сам випадок, він показує, наскільки в Кремлі бояться і контролюють настрої всередині суспільства. Це ще одна з причин, чому про переговори говорять мало і намагаються взагалі їх не згадувати як щось важливе.

У Кремлі розуміють, що настрої Путіна і соціуму відрізняються один від одного - тому першому краще потурати, а другому не давати зайвих приводів думати.

На зустрічах американської та української делегацій остання підкреслює свої червоні лінії - вони пролягають у питаннях територій. Україна чітко дає зрозуміти, що не збирається виходити з контрольованої частини Донецької області, "звільняючи" її для росіян. І самі росіяни це добре бачать. Тому, поки на дипломатичному рівні Кремль тисне на Вашингтон, на фронті російські війська тиснуть на ЗСУ.

Ситуація на кількох напрямках сьогодні важка - росіяни накопичили основну частину своїх сил у Донецькій області, але також тиснуть на Запорізьку. Інтенсивність бойових дій припала на листопад - якраз тоді, коли США відновили переговорний трек.

"Листопад вирізняється досить високим рівнем інтенсивності ведення бойових дій. Ворог має територіальні досягнення - близько 505 квадратних кілометрів захоплено під час боїв протягом листопада. Левова частка, 40% припадає на схід Запорізької області. Що стосується динаміки, то вона абсолютно красномовна. Ворог намагається на першому етапі реалізувати трек, заради якого починалося так зване СВО - це повна окупація Донбасу", - зазначає полковник ЗСУ Владислав Селезньов у коментарі РБК-Україна.

Покровськ у вересні (фото: Getty Images)

Загалом на фронті задіяно близько 650 тисяч російських військових, з них на одному Покровському напрямку воюють понад 140 тисяч, на півдні Запорізької області - близько 120 тисяч. Кремль продовжує залучати до війни резервістів, що говорить про те, що запаси можуть вичерпуватися. Але важке економічне становище дозволяє Путіну знаходити людський ресурс.

Якщо раніше багато росіян відмовлялися йти на війну, а зброю в руки брали тільки жителі депресивних регіонів, сьогодні ця "депресія" розширює свою географію.

Щомісяця російська армія втрачає близько 30 тисяч осіб - з них 65% безпосередньо вбиті. Проте тиск на Донецьку область триває. Росіяни всіма силами намагаються захопити Покровськ. Не зумівши зробити цього до старту переговорів, місто стали "захоплювати" по російському ТБ.

Пропагандисти за час активних боїв за Покровськ уже кілька разів заявили, що російським військам вдалося "звільнити" місто. У Генштабі України це заперечують.

"Ситуація в Покровську вкрай складна. Але Сили оборони України й надалі утримують північну частину міста приблизно по лінії залізниці. Тривають також активні дії наших підрозділів для ліквідації осередків ворога", - розповів речник Генштабу ЗСУ майор Андрій Ковальов у коментарі РБК-Україна.

Судячи з інтенсивності бойових дій, росіяни не збираються зменшувати темп і всерйоз не розглядають можливість перемир'я. Тим більше вони не вкладають нічого в суть самих переговорів. Для них це чергова можливість потягнути час і спробувати наскоком "відкусити" якомога більше від Донецької області, щоб наріжних каменів у майбутньому було менше. І адміністрація Трампа свідомо чи несвідомо, але дає Путіну цю можливість.

***

Сьогоднішні настрої Кремля вже мало кого вводять в оману. Путін спілкується з американцями підкреслено ввічливо, дякує Трампу і всіма силами показує свою зацікавленість у вирішенні "українського питання". Але сам у цей час "підморгує" своїй аудиторії.

"Він хоче показати, щоб усі розуміли, що це для зовнішнього користування заяви. Тобто ми тут не всерйоз взагалі-то. Ну, Трамп дурень, ми йому це розповідаємо, але ви-то особливо не вірте. Ви ж прекрасно розумієте, до чого насправді все йде", - зазначає Преображенський.

Росія, очевидно, вже не дуже боїться "гойдалок" президента США. У Кремлі бачать, що до жодних серйозних наслідків вони не призводять, навіть якщо перебувають на протилежному боці. Тому готові підігравати будь-якій мирній ініціативі Вашингтона, при цьому наполягаючи на своїх умовах. І поки що залишається питанням, коли це побачить сам Трамп. Якщо він узагалі готовий відкрити очі.