А ви не помітили дивовижний збіг процесів?

1. США дистанціюються від теми Тайваню. Зокрема, радять Японії бути обережнішою у висловлюваннях, абсолютно не протестують проти активності КНР у Південно-Японському морі.

2. КНР дистанціюється від теми Венесуели. У тому числі не надсилає жодних сигналів про готовність захищати там свої політичні інтереси. І не протестує проти активності США біля берегів цієї держави.В обох випадках критики політики, відповідно, Вашингтона і Пекіна можуть говорити про слабку позицію, поступки і про те, що «раніше такого не було»Але заковика в тому, що поступки синхронні. Тому тут є два варіанти:

• Або це просто небажання піднімати ставки перед продовженням переговорів про фактичне створення G2.
• Або це контури першого геополітичного «домовленості».

Адже утримати Тайвань для США стає проблематичним, а втягнути Венесуелу, своєю чергою, стає проблематичним для КНР. Що це у реальності, можна буде оцінити вже у кінці січня, після зустрічі Трампа і Сі.

При першому варіанті, обидві теми будуть підняті. Результатом може бути як перехід до варіанту 2, так і вироблення певних компромісів. У другому випадку розв'язка, як мінімум, по Венесуелі, настане до березня 2026 року. Не обов'язково вторгненням. Можуть бути поступки Мадуро щодо роботи PDVSA в СП – тобто фактичного скасування норми щодо державної участі Венесуели у нафтовому бізнесі, які були введені ще Чавесом (і через які той самий Чавес з «прогресивного лідера» в очах США став «диктатором»).

Другий випадок також несе ризики і для багатьох регіональних вузлів і суперечностей. Варіанти «домовленостей» вкрай неприємні і обмежують поле маневрів. Але цей же процес підсилює значення і вагу регіональних коаліцій. У тому числі досить різношерстих за набором ключових зовнішньополітичних партнерів учасників. Одним словом, початок 2026 року буде таки багатим на події.