Російський весняно-літньо-осінній наступ провалився. Буферна зона у Чернігівській області навіть не почалася. Буферна зона у Сумській області не створена. Покровськ та Мирноград не захоплено, Куп'янськ не захоплено, наступ на Сіверськ та Лиман буксує, наступ на Гуляйполе станом на зараз зупинений.У порівнянні з таким же періодом минулого року, російські просування мінімальні. Але якщо порівняти втрати ворога станом на 30 листопада 2024 року і станом на зараз, то вони складають 432 тис. особового складу. Ці життя були покладені для того, щоб перейти трасу Покровськ-Бахмут, зайти в межі Покровська і наблизитись до Гуляйполя. Ви скажете, що Путіну чхати на втрати? Це так. Але факт цих втрат в обмін на мінімальні територіальні здобутки існує, вплив існує і відмахнутися від цього неможливо.В останні кілька місяців загальна чисельність російських військ на території України коливалась у районі 709-710 тис. Це означає, що збільшити кількість армії Росія не здатна, вона може лише підтримувати її чисельність.Без збільшення чисельності армії росіянам буде важко досягнути великих просувань. Прогризати повільно фронт, розмінюючи територію на сотні та тисячі загиблих — так. Але не розгромити ЗСУ! Хоча саме розгром армії є запорукою перемоги у війні. Розгромив армію, території впадуть у твої руки самі. Але ЗСУ не розбиті й перспектив, що це може статися не проглядається.Читайте також: Три чорні лебедіЧому росіяни не можуть збільшити свою армію? Проблема полягає у ситуації в економіці, яка підірвана війною. Наявність рецесії у російській економіці визнається навіть на офіційному рівні й навіть кремлівськими економістами. Криза бюджетних неплатежів зростає, а значить є проблеми зі збором податків для функціонування державного сектору (армії зокрема!). 56 регіонів РФ мають бюджетні "дірки", а оскільки левова частка виплат за укладення контрактів на службу у ЗС РФ покладені саме на місцеві бюджети — висновок очевидний. Це лише окремі факти. Маркерів насправді більше. Без економіки неможливо вести війну. Це аксіома.Ви можете нагадати мені про 166 млрд доларів, які Путін передбачив у федеральному бюджеті на війну у 2026 році. Ну, передбачити на папері можна все ще завгодно. Як і перемістити місто Комсомольськ (Горішні Плавні??) з Полтавської в Донецьку область та на мапах Герасімова "оточити" 15 батальйонів у Куп'янську. Реальність завжди є і буде іншою.Ви можете нагадати мені про наші проблеми. Про корупцію в органах влади, "плівки Міндіча" тощо. Це огидний випадок. Особисто у мене досі таке відчуття, що залізли конкретно мені у кишеню. Бо мені теж вимикають світло. Але боротьба з корупцією не дорівнює необхідності капітуляції, як нас намагаються переконати деякі наші поважні закордонні партнери.Ви спитаєте, а що буде з нашою економікою, якщо Захід раптом вимкне нам всі апарати забезпечення життєдіяльності? Відповідаю. Впадемо дуже швидко. Але я сподіваюсь, що цю проблему вдасться вирішити. Жодним чином не можу вплинути на дії Євросоюзу у цьому сенсі, тому залишається лише спостерігати. Бачу, що намагання допомогти нам присутні.Читайте також: Новий етап бліцкригу Трампа. Чого чекати найближчими тижнямиВсе, що я можу зробити зі свого боку — це підтримувати стійкість тилу, оскільки без тилу не буде стояти фронт. Особисто я вважаю, що реальні переговори про мир розпочнуться навесні під впливом проблем у російській економіці. Кирило Буданов ставить на лютий. Але у будь-якому разі це буде 2026 рік. Тому нам цю зиму треба простояти.Скажу від себе. Мене не влаштовує те, що я побачив у першій редакції "плану Віткоффа". Я не підтримую цього! Я не бачу жодних підстав для того, щоб нам оголяти свій зад! Вище я пояснив, чому. Цей план змінять? ОК, я готовий почекати. Хоча я впевнений, що на цьому етапі ми знову повернемося у точку "0". І тоді знову обстріли, вимкнення світла, темрява, може холод тощо.Це війна, яку не ми почали. Комусь фатально влучило у квартиру, загинули родичі, друзі, чоловік, брат та син на фронті? Мої слова співчуття не допоможуть Вашому горю. Ми знаємо, хто за це має понести відповідальність. Давно час для себе прийняти, що ми всі перебуваємо на війні й кожен з нас може на цій війні постраждати. Або ми вистоїмо, або нас знищать. Третього не буде. Але я хочу нагадати, що тепер ми теж завдаємо ударів у відповідь. Там теж буде темрява та ще більше холоду. У Росії завжди буде більше холоду.Я вже казав, що між капітуляцією та темрявою я завжди оберу темряву. Я готовий побути пару діб, навіть тиждень без світла, гріти квартиру гарячою цеглою та кип'ятити воду на багатті у дворі. В укриттях теж можна спати, хоча це і незручно. Але тил має стояти, щоб стояв фронт. Цю гру треба дограти до кінця, хоча я погоджуюсь, що це зовсім не гра. Але весна все одно прийде.ДжерелоПро автора. Денис Попович, журналіст, військовий оглядачРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.