Майже за всю новітню історію України – це не була посада "канцеляриста” чи "секретаря на телефонах” чи, навіть "простого менеджера”, якби комусь не хотілося це представити.

Крім виконання ролі найближчого радника й організатора виконання розпоряджень президента України, особа, що займає цю посаду, забезпечує координацію роботи консультативних, дорадчих та інших утворених президентом України допоміжних органів і служб, їх взаємодію зі структурними підрозділами Офісу (а їх створено немало!).

Через неї проходять практично всі документи для підготовки рішень президента України.

Державний службовець на цій посаді має прибувати на роботу до приїзду президента, а від’їжджати – після. Тобто, треба бути готовим в складні часи практично жити на Банковій, зі всіма супутніми обставинами… Робота дійсно складна, але й виклики для державного службовця найвищого рангу відповідні, та й влади надає дійсно багато (переважно, правда, ім’ям президента України). Той, хто був неї призначений і протримався більше року, завжди входив в топ-5 за впливовістю в українських реаліях.

Але до останнього часу про жодного керівника допоміжного органу президента України не говорили як про "віце-президента” (не до ночі згаданий Дмитро Табачник, розштовхуючи інших конкурентів "у коридорах до першої приймальної", навіть і не думав про таке... Власне, він і полковником так і не став).

Посада ця дійсно є впливовою, але ніхто з попередніх президентів України не допускав, щоб її тимчасові виконавці в очах громадян нагадувала щось схоже на роль кардинала Ришельє при Людовіку XIII чи, скоріше, Григорія Распутіна при Миколі II.

Що стосується функцій підбору кадрів, забезпечення функціонування офісу, то, мабуть, багато хто здивується, але в Офісі, ще є посада… керівника апарату Офісу із своїми заступниками й персоналом…

Особа на цій посаді, зокрема призначає на посади та звільняє з посад державних службовців Офісу; забезпечує єдиний порядок проходження та опрацювання документів в Офісі; затверджує положення про структурні підрозділи Офісу, а також посадові інструкції державних службовців та працівників Офісу; здійснює купу інших повноважень…

Колись такої посади не було і якось справлялися, але чергова реформа держслужби створила такий механізм для, начебто для більшої незалежності професійної держслужби від сторонніх рішень, але в українських реаліях, вважаю – цей механізм не запрацював і все вирішує керівництво Офісу.

Водночас, заміна одного керівника Офісу (адміністрації, секретаріату) президента на іншого нічого кардинально не змінить, якщо президент України – самодостатній, досвідчений, сильний і виконує всі свої повноваження належним чином.

Якщо ж є певні проблеми, якщо є блокування доступу до глави держави, якщо є сумніви стосовно здатності президента змінити свої підходити – то є виходи (що вже раніше застосовувалися), як забезпечити баланс впливів у самих допоміжних органах президента України.

Один з варіантів: призначення тих, кому президент довіряє, але водночас, хто є некорумпованими й відповідальними державними службовцями (для цього треба всі ці посади повернути в зону держслужби та дії антикорупційного законодавства і, очевидно – з відповідними доступом та допуском до державної таємниці) на посади керівника Офісу, першого помічника президента та секретаря РНБО України.

Це може, звісно, призвести й до внутрішніх конфліктів (бувало й таке), але є цілком реалістичним вибудувати контрольовану конкуренцію та демонополізувати вплив на главу держави.

В будь-якому разі, керівник Офісу президента України, В ЖОДНОМУ РАЗІ (!) не має створювати умови, щоб стати на рівні з главою держави. Посади віце-президента в нас також не передбачено, бо Україна – парламентсько-президентська республіка. Також не може ця посада за впливом бути вище за голову ВРУ чи прем’єр-міністра України. Але применшувати її значення також не варто.

Як це відбувається (скоріше, відбувалося до останнього часу) в США, рекомендую почитати книжку, яку написав Chris Whipple "The Gatekeepers: How the White House Chiefs of Staff Define Every Presidency”. Вийшов також і документальний фільм "The Presidents' Gatekeepers”.

В будь-якому разі, ця жвава дискусія стосовно посади керівника Офісу президента України не повинна відволікати від базової проблеми: баланс належного виконання владних функцій та взаємного контролю в трикутнику парламент-президент-кряд, де, як ви бачите, немає "керівників офісів” чи інших важливих і впливових осіб, але чітко підпорядкованих інституціям, визначених Конституцією України.