Якщо коротко — нічого. Бо не зрозуміло, хто є потенційним отримувачем цього платежу. Можливо, це мені мають платити, аби я дотримувався якогось принципу або двох. Але є важливий нюанс. На принципах у теорії базується право і правозастосування, яке вже є практикою, і має низку суто матеріальних вимірів.З принципу державного суверенітету виводиться право держави розпоряджатись своєю територією. І заодно неприпустимість окупації території інших держав. Території, окуповані московитами, мають свою вартість. Як і знищені ними споруди, та інша суто матеріальна шкода, завдана українцям. Також ринкову вартість мала зброя, від якої ми відмовились за псевдогарантії. Не кажучи про шкоду, що не зводиться до матеріальної — вбивства, каліцтва, психічні розлади. Хто і скільки за це заплатить потерпілим?З принципу, що ми цінуємо життя людини, практично слідує, що ми маємо зупиняти вбивць. Для початку, припинити їхню протиправну поведінку. Зробити все можливе, щоб вони далі були позбавлені технічної можливості вбивати. А вже далі вирішувати, хто має отримати три довічних ув'язнення, а хто всього 10-15 років. Якщо ми відмовляємось від принципу, то заодно відмовляємось від інструментів, які його реалізують.Читайте також: Чому "мирний план" — це полегшений варіант вимог ПутінаУ 1994 Україна погодилась продовжити перебування військових баз Московської федерації в Криму, порушивши принцип нейтралітету. Нікому не можна вводити військо на нашу територію, але чомусь московитам можна бази. Таким чином, ми позбавили себе інструментів тиску, і подарували їх нашим любим стратегічним опонентам. Те, що в 1994 здавалось розумним компромісом, у 2014 виявилось бомбою уповільненої дії. Отже, правильне питання полягає не в тому, чи ми тримаємось за принципи, цінності та інші теоретичні конструкти. А чи маємо ми інструменти їх практичного втілення. Інше правильне питання не в тому, чи ми готові платити за принципи. А скільки та в якій формі ми готові платити сьогодні, щоб нас за 5 або 10 років не вивезли в Сибір в товарних вагонах. А наших дітей не погнали воювати на боці московитів проти Польщі, Німеччини або Румунії. Суб'єктивно: скільки треба, стільки й заплатимо. Тому що скупий платить двічі. І вдруге більше, ніж в перший.Також, ми не маємо визнавати суверенітет московитів більшою мірою, ніж вони визнають наш. Спочатку припинення протиправної поведінки агресора, у будь-який прийнятний для нас спосіб. А вже потім — мир на постросійському просторі...ДжерелоПро автора. Віктор Пушкар, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.