Нема такого поняття "справедливий мир". До однозначного слова МИР кожен додає на свій розсуд свої прикметники як умовні епітети, оціночні судження, емоційні забарвлення, багатозначні алегорії. Скільки людей – стільки й привнесених нюансів і трактувань. Що одному недогода – іншому за щастя.

Є золоте правило: про справедливий мир найбільше фантазують прихильники довговічної війни. Її бенефіціари праві в своїх розрахунках: справедливого миру в цій війні не буде НІКОЛИ, а отже, набагато вигідніше впарювати суспільству завідомі недосяжні уявлення про "справедливий мир", аби ними виправдати нескінченну війну з супутніми інтересами в ній.

Якщо "справедливий мир" – це кордони 1991 року, червона доріжка на набережній Ялти, радісне повернення ордло в лоно України, синьо-жовтий стяг над кремлем, капітуляція пуйла, трильйони доларів репарацій, судилище над московським фюрером у Гаазі й членство України в НАТО – такий "справедливий мир" треба лишити белетристам, які пишуть у жанрі утопій.

Керуватися нереальним можна безкінечно, а піджилювати його взагалі не складає труднощів, якщо народ охоче грає в цю гру мрійництва.