Про це і не тільки писали світові ЗМІ 28 листопада.Рубіо хоче пропустити зустріч НАТО у важливий для України моментМарко Рубіо, фото: gettyimagesДва американські чиновники повідомили, що держсекретар США Марко Рубіо планує пропустити зустріч міністрів закордонних справ НАТО в Брюсселі наступного тижня, а відсутність вищого дипломата США на ключовій трансатлантичній зустрічі є випадком вкрай незвичним, пише Reuters.Замість нього Вашингтон представлятиме заступник держсекретаря Крістофер Ландау, повідомив один із чиновників, який побажав залишитися анонімним, щоб мати змогу говорити про питання, які ще не були оприлюднені.Незрозуміло, чому Рубіо планував пропустити зустріч 3 грудня, і його плани можуть змінитися. Але його ймовірна відсутність збігається з тим, що американські та українські чиновники намагаються скоротити розбіжності щодо плану президента Дональда Трампа покласти край російському вторгненню в Україну, а деякі європейські дипломати скаржаться, що їх виключають з цього процесу.Як нагадує видання, зазвичай щороку відбувається дві офіційні зустрічі міністрів закордонних справ НАТО, і надзвичайно рідко трапляється, щоб державний секретар США був відсутній. У 2017 році, під час першого терміну Трампа, тодішній державний секретар Рекс Тіллерсон спочатку планував пропустити квітневу зустріч, хоча потім її перенесли, щоб вона відповідала його графіку.Представник Державного департаменту відмовився коментувати можливу відсутність Рубіо, але зазначив, що альянс НАТО був "повністю оновлений" під час адміністрації Трампа, і додав, що Рубіо нещодавно зустрівся з кількома європейськими чиновниками у Швейцарії.Представник Державного департаменту відмовився коментувати можливу відсутність Рубіо, але зазначив, що альянс НАТО був "повністю оновлений" під час адміністрації Трампа, і додав, що Рубіо нещодавно зустрівся з кількома європейськими чиновниками у Швейцарії."Секретар Рубіо також регулярно зустрічається і спілкується з союзниками по НАТО, зокрема минулого вікенду в Женеві, – сказав представник. – Секретар Рубіо вже відвідав десятки зустрічей з союзниками по НАТО, і було б абсолютно нереально очікувати його на кожній зустрічі".Представник НАТО відклав рішення щодо участі Рубіо до США, але зазначив, що для деяких міністрів закордонних справ пропуск такого заходу не є чимось незвичайним.Як зауважує Reuters, українські та європейські чиновники побоюються, що їх змусять прийняти угоду, яка буде надто вигідною для російських інтересів. Ці побоювання значно посилилися після того, як 18 листопада в ЗМІ просочився проєкт плану припинення війни із 28 пунктів.Відсутність Рубіо може поглибити сумніви щодо прихильності Вашингтона до європейської безпеки, яка вже зазнала удару в останні роки.Вашингтон є фактичним лідером НАТО, але Трамп неодноразово висловлював сумніви щодо необхідності альянсу і часом натякав, що може вийти з цього багаторічного союзу.Ландау, другий за рангом американський дипломат, який буде представляти Рубіо, поставив під сумнів необхідність НАТО в червневому дописі на X, який він згодом видалив.Трамп підтвердив свою віру в альянс під час саміту лідерів НАТО в червні, який багато хто вважав успішним, але він також постійно тиснув на країни-члени, щоб вони збільшили свої витрати на оборону, заявляючи, що Вашингтон більше не буде "рятувати їх".Ймовірна відсутність припадає на особливо напружений момент для України. Окрім занепокоєння щодо мирних переговорів, у п'ятницю, через кілька годин після того, як антикорупційні агенти провели обшук у його будинку, з посади пішов керівник адміністрації президента України Володимира Зеленського Андрій Єрмак.Європа зрозуміла, що залишається сама проти російського експансіонізмуфото: Getty ImagesПлан Вашингтона щодо умиротворення Путіна для встановлення миру в Україні провалився, але багато хто почув звуки похоронних дзвонів для європейської залежності від захисту США, пише The Guardian.Глава зовнішньої політики Європейського Союзу Кая Каллас, попросила своїх чиновників цього тижня підрахувати, скільки разів Росія – під різними приводами – здійснювала вторгнення в інші держави у 20-му і 21-му століттях.Відповідь, яку вона отримала, була такою: 19 держав, 33 рази. Каллас, колишня прем'єр-міністр Естонії, не просто займалася якоюсь історичною математикою. Вона намагалася довести тезу, яка лежить в основі суперечки між США та Європою щодо майбутнього України, суперечки, яка знову виявила прірву між двома берегами Атлантики щодо справжньої природи російського режиму.Каллас у вільний час читає книги з історії і, спираючись на історію радянської окупації своєї країни, давно стверджує, що Радянський Союз розпався, але його імперіалізм ніколи не зник."Росія ніколи по-справжньому не змирилася зі своїм жорстоким минулим і не відчувала наслідків своїх дій", – сказала вона, стверджуючи, що природа російського режиму означає, що "винагорода за агресію принесе більше війни, а не менше": Путін повернеться за ще більшим.Схоже попередження висловив цього тижня також міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль. "Наші спецслужби терміново повідомляють нам: Росія принаймні створює можливість війни проти НАТО найпізніше до 2029 року", – підкреслив Вадефуль і додав, що Путін набирає майже одну нову дивізію на місяць: – Дивізії, які, безсумнівно, також націлені на нас, на ЄС, на НАТО".Президент Франції Емманюель Макрон охарактеризував Росію як "постійну дестабілізуючу силу, яка намагається переглянути кордони, щоб розширити свою владу". Путін, за його словами, є "хижаком, людожером біля наших воріт, який постійно потребує їжі для власного виживання". Одним словом, "він є загрозою для європейців"."Ми знаємо, що без цього стримуючого фактору [Путін] має амбіції знову піти на це, і він знову піде на це – і ми повинні захищатися від цього", – попередив своєю чергою британський прем'єр-міністр Кір Стармер.Все це діаметрально протилежне поглядам американських ізоляціоністів. Нью-йоркський девелопер, який зараз представляє США на світовій арені, а також консультує Росію щодо того, як переконати Дональда Трампа, Стів Віткофф зізнався, що мало знає історію, і в травні розповів журналу Atlantic, що дивився кілька документальних фільмів на Netflix, щоб виправити це.Але, судячи з його чотирьох візитів до Москви, він в основному ставиться до Росії як до будь-якої іншої країни, а до Путіна – як до будь-якого іншого світового лідера. Він сказав Такеру Карлсону, що впевнений: Росія не захоче захоплювати нові території в Європі, коли Путін отримає чотири регіони України. "Я думаю, що існує таке уявлення: "Ми всі маємо бути як Вінстон Черчилль – росіяни збираються просунутися по Європі". Я вважаю це абсурдним, – сказав він і додав. – Я не вважаю Путіна поганою людиною. Це складна ситуація, ця війна і всі обставини, що до неї призвели. Ви знаєте, це ніколи не стосується лише однієї людини, правда?"Віткофф вважає, що Росія щиро прагне миру. Трамп в основному дотримується такого ж доброзичливого погляду на Путіна. Його віцепрезидент, Джей Ді Венс, висміяв ідею про те, що Путін має експансіоністські плани. Він пояснив, що Путін – це не Гітлер, встановивши досить низьку планку прийнятності. У четвер Путін запропонував письмово запевнити, що не буде здійснювати вторгнення в іншу європейську країну.Для Європи це означає, що, як би вона не намагалася відштовхнути Трампа від Росії, маятник завжди повертається у природне положення симпатії до Путіна. Кожного разу, коли Європа відчуває, що вона на межі того, аби переконати Трампа в тому, що Росія є агресором, який загрожує безпеці Європи і, як наслідок, США, Трамп дає Путіну ще один шанс, "ще два тижні", ще один телефонний дзвінок. Єдине непохитне переконання Трампа полягає в тому, що Україна не може виграти війну і повинна мінімізувати свої втрати.Але тільки після появи цього місяця американсько-російського плану припинення війни на 28 пунктів – і подальшого розкриття інформації про те, що Віткофф, судячи з усього, навчав російських чиновників, як переконати Трампа – європейські лідери побачили, як саме американські чиновники уявляють собі новий європейський порядок, в якому Росія, в ім'я реалізму, отримує винагороду, а не покарання за своє незаконне вторгнення в Україну. Знову зненацька заскочені Трампом, європейські лідери читали параграф за параграфом американську пропозицію з поєднанням здивування та паніки."Ми переживаємо момент, який є одночасно історичним і драматичним. Він є історичним, тому що цей план не тільки означає капітуляцію України, але й переведення Європи під опіку російсько-американського кондомініуму. Він драматичний, тому що для України це означає остаточну втрату третини її території і не дає жодних гарантій безпеки, які захищали б її від подальшої російської агресії. Він драматичний також тому, що цей план є нічим іншим, як прийняттям Трампом вимог Володимира Путіна, що зводить Європу до ролі обложеного спостерігача", – зауважив колишній президент Франції Франсуа Олланд.Попередник Каллас на посаді глави зовнішньої політики ЄС Жозеп Боррель сказав, що план Трампа щодо припинення війни в Україні викриває провал стратегії умиротворення ЄС. "Поступки його вимогам щодо військових витрат, мит, дерегуляції цифрової сфери, оподаткування транснаціональних корпорацій та енергопостачання не дали жодних результатів. З 28-пунктним планом припинення війни в Україні Сполучені Штати Трампа більше не можна вважати союзником Європи, з якою навіть не консультуються з питань, що стосуються її власної безпеки. Європа повинна визнати цю зміну в політиці США і відповідно реагувати на неї", зазначив він.Тим часом старший радник з питань Європи в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Франсуа Гейсбург, порівняв цей план з перемир'ям 1940 року, підписаним між нацистською Німеччиною та переможеною Францією.Колишній радник Трампа з національної безпеки, який став його критиком, Джон Болтон висловився ще різкіше: "Я думаю про всіх тих людей, які протягом останнього року говорили: "Гей, Трамп змінив свою думку, він підтримає Україну". Не знаю, скільки разів ще потрібно це доводити. Йому байдуже до України".Але якщо європейські політики, які не входять до уряду, мали право засуджувати зраду Трампа, то європейські лідери були зобов'язані мінімізувати ці наслідки – особливо перед довільним терміном, який Трамп встановив для України."Наша перша задача, чесно кажучи, полягала в тому, щоб з'ясувати, що відбувається", – зізнається один британський дипломат. Як повідомляється, саме на вечері в Берліні 18 листопада Стармер, Макрон і німецький канцлер Фрідріх Мерц вперше обмінялися думками про масштаби того, що готував Віткофф. Європейський журнал дізнався про нову ініціативу завдяки брифінгу, який Віткофф провів для радника з національної безпеки України Рустема Умерова на зустрічі у вихідні в Маямі.Якщо так, то це сталося через місяць після того, як Віткофф, сповнений успіхом укладення перемир'я в Газі, вперше зателефонував Юрію Ушакову, головному раднику Путіна з питань зовнішньої політики, щоб повідомити його, що хоче повторити це в Україні. Він порадив російському лідеру поговорити з Трампом перед зустріччю американського президента з українським лідером у Білому домі, запланованою на 17 жовтня.Повідомлення Віткоффа допомогло забезпечити те, що 150-хвилинна розмова між Путіним і Трампом 15 жовтня пройшла настільки успішно, що президент США відмовився від надання українцям Tomahawk, на які вони розраховували. Натомість Трамп заявив, що планує другий саміт з Путіним.Але на цьому етапі політика США щодо України почала розколюватися. Після телефонної розмови з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим 21 жовтня держсекретар США і виконуючий обов'язки радника з національної безпеки Марко Рубіо дійшли висновку, що зустріч Трампа з Путіним насправді не має сенсу, оскільки Росія не змінила своєї позиції після безрезультатного саміту на Алясці. Позиції обох сторін щодо суверенітету України все ще були занадто далекими. 22 жовтня США ввели санкції проти "Роснефти" і "Лукойлу" – перші санкції проти Росії з моменту повернення Трампа на посаду.Не злякавшись, Віткофф зустрівся в Маямі з Кирилом Дмитрієвим, старшим радником Кремля, випускником Гарварду. Мало хто в Державному департаменті знав про ці таємні контакти, але саме у Флориді почали розробляти 28-пунктний план миру. Судячи з телефонних розмов, що потрапили до Bloomberg, Дмитрієв відчув, що Віткофф готовий працювати з російським проектом, який був фактично збіркою російських тез.Проте Європа вже добре навчилася реагувати на періодичні спроби Трампа реабілітувати і винагородити Путіна: спочатку вітати втручання Трампа, а потім повільно і ввічливо його придушувати.Отже, Володимир Зеленський продемонстрував формальну повагу до зусиль президента США, але не зміг приховати серйозність того, що він назвав "одним із найскладніших моментів у нашій історії"."Україна може постати перед дуже складним вибором: втрата гідності або ризик втратити ключового партнера, Сполучених Штатів", – сказав він у відеозверненні до нації.Погодження на пропозиції США означатиме "життя без свободи, без гідності, без справедливості", – додав він.Європейській операції з порятунку сприяли три фактори. По-перше, проект був настільки однобоким і настільки директивним щодо безпеки Європи, що його було неможливо захистити. Замість того щоб запропонувати альтернативу, європейці вирішили повністю відмовитися від проєкту Трампа. Використання плану Трампа як відправної точки мало на меті уникнути конфронтації з американцями: це було визнанням законності зусиль Трампа.По-друге, суперечки всередині адміністрації США більше не можна було приховувати – передовсім це стосувалося конфлікту між Венсом і Рубіо. Це допомогло атлантистському крилу в Сенаті, яке вже було стурбоване падінням рейтингу президента, знову знайти свою силу і голос. Це своєю чергою змусило Венса здійснити кілька різких нападів на Конгрес."Існує ілюзія, що просто надавши більше грошей, більше зброї або ввівши більше санкцій, можна досягти перемоги. Миру не досягнуть невдалі дипломати чи політики, які живуть у світі фантазій. Його можуть досягти розумні люди, які живуть у реальному світі", – сказав він. І це змусило Рубіо балансувати на межі, залишаючись лояльним до непередбачуваного президента, але чітко даючи зрозуміти американським сенаторам, що це не план США.Зрештою, Європа зберегла єдність попри дрібні суперечки щодо ролі Франції, Німеччини та Великої Британії. Після низки зустрічей європейці зберегли єдність.