Далі якщо ми дійсно вболіваємо за свою справу ми маємо працювати над подоланням політичної кризи.

Фракція партії «Слуга народу» повинна вперше зібратися на чесну розмову про себе – скільки нас? Звідки і за рахунок чого беруться голоси на законопроєкти? Чи готові ми до нової коаліції?

Попередні пару тижнів засвідчили, що і президент, і керівництво парламенту, і фракції, і багато учасників фракції СН вважають монокоаліцію цінністю, яку варто зберегти.

Колись вона була цінністю. Але зараз питання в іншому – чи існує вона? Адже попри формальну цифру (здається 228 чи 229 учасників фракції «Слуга народу), яка дозволяє заявляти, що монокоаліція існує, ми вже близько двох років не здатні продемонструвати це при голосуванні. І справа не у відрядженнях. Взяти хоча б групу Разумкова, яка не голосує з фракцією за якимось там невеликим винятком.

Серед депутатів «Слуга народу існує побоювання, що у разі створення нової коаліції (композиція коаліції – теж велика проблема) усі політичні і організаційні питання вирішуватимуться не у діалозі з ними, а між лідерами фракцій. Ну, власне, те, що існує зараз.

Насправді фракція за дуже невеликим винятком ніколи і не впливала на політичний порядок денний. І у цьому плані я не бачу ніякої різниці через кого це може відбуватися – через тиск Банкової чи через гіперактивність і амбіційність інших політичних сил.

Єдина відповідь на цю проблему – початок роботи самої фракції «Слуга народу, обговорення політичних питань, порядку денного і т.д. Тобто волю фракції легко підмінити, коли депутати цю волю не проявляють. І неможливо, коли чи то 228, чи навіть 180 депутатів приймають колегіальне рішення.

У реорганізації роботи фракції схована також відповідь і на проблему повернення до конституційного порядку взаємин між парламентом, президентом і урядом.

Промовлена президентом Зеленським у відео з приводу відставки Єрмака фраза про те, що він «очікує на кандидатури міністрів енергетики та юстиції» для мене прозвучала якось так подібно до «Єрмак – помер, нехай живе – Єрмак!!!». Це справа прем'єра і коаліції, а не президента отримати і затвердити кандидатів на міністерські посади (за винятком звичайно міністрів оборони та закордонних справ).

Тому на моє глибоке переконання вихід з політичної кризи залежить від того, чи стали депутати Слуги народу політиками?