На перший погляд тут усе наче знайоме: м’яч котиться по траві, трибуни дихають в унісон, молоді обличчя дивляться у майбутнє, де рахунок має значення. Лише з часом стає помітно, що за межами кадру хтось інший рахує не голи, а прильоти, слухає не свисток арбітра, а гул ППО, і теж грає на виживання — тільки в іншому полі. Ця історія стягує в один нерв дві лінії фронту — спортивну й воєнну, показуючи, як паралельні світи родини, окопів і великої арени зливаються в єдину гру за право жити далі.

Погляд критиків

Прем’єра на Одеському міжнародному кінофестивалі принесла фільму перші фестивальні відгуки. Українські медіа акцентують саме на емоційному вимірі стрічки. NV описує «Гру на перехоплення» як історію, що показує зв’язок між військовим Сергієм і футболістом Миколою в реаліях війни та Олімпіади у Франції, фіксуючи паралельні битви за країну. Сайт Fayna Town називає фільм «емоційною, чесною та безкомпромісною історією про братерство й обов’язок», наголошуючи, що трейлер уже задає тон дуже особистої оповіді про війну, футбол і родину. WoMo підкреслює реальність і впізнаваність сюжету: двоє братів — один на фронті, інший на

Про що фільм?

У центрі — брати Михайленки. Старший, Сергій, командує мобільною вогневою групою ППО: його будень — нічні виїзди, радіоефір, сигнали цілей і вибір, яку ракету перехоплювати першою. Молодший, Микола, гравець «Динамо» і Олімпійської збірної України, готується представляти країну на футбольному турнірі Паризької Олімпіади 2024 року. Те, що для одного є зоною ураження, для іншого — штрафна зона; обидва постійно живуть у режимі помилки, яка коштує надто дорого. 

Режисер не робить з цього «дві паралельні лінії сюжету» — радше вибудовує єдиний нервовий континуум, де стадіони й окопи звучать унісоном. Через спостереження за братами в Україні та Франції фільм досліджує, як виглядає відповідальність, коли в один і той самий день одна сім’я чекає фінального свистка й одночасно прислухається до повітряних тривог. 

Цікаві факти

– Автор і його попередні роботи. Володимир Мула — режисер, продюсер і Заслужений діяч мистецтв України, перший український режисер — лауреат Sports Emmy® Awards за проєкт Football Must Go On. До «Гри на перехоплення» він зняв повнометражні документальні фільми «Американська мрія», «Американська мрія. У пошуках правди», «ЮКІ», «Нація футболу».

– Виробництво і бюджет. Стрічку створено студією TeleProstir Studio за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Рік виробництва — 2025, орієнтовний бюджет — близько 2 млн грн.

– Локації. Зйомки проходили у двох країнах — в Україні (зокрема на позиціях мобільних груп ППО) та у Франції, де збірна готувалася й виступала на Олімпійському футбольному турнірі.

– Робоча назва. На етапі виробництва фільм мав робочу назву «Футбол в окопах» — цим позначався задум звести до одного поля фронт війни та футбольний матч.

– Музика. Саундтрек зібрано з двох упізнаваних українських пісень: «Козацькому роду» у виконанні Jerry Heil та «Добрий ранок, Україно» гурту «Нумер 482», що додає фільму й публічної, й дуже особистої емоальної інтонації.

За лаштунками

За доступними описами й матеріалами видно, що «Гра на перехоплення» тримається на спостереженні за реальним життям братів, без реконструкцій та ігрових вставок. Команда Мули працювала в діаметрально різних умовах: від окопних позицій і виїздів мобільних груп ППО до тренувальних баз і стадіонів Олімпійського турніру у Франції. Фільм монтували як рух між двома просторами — бойовою зоною й футбольним полем, — а не як дві різні історії. У центрі роботи монтажу й звуку — контраст: шум трибун проти гуркоту вибухів, трансляційні коментарі проти радіопереговорів ППО; саме це створює фізичне відчуття, що герої живуть в одному, розірваному на частини просторі. 

Ключова сцена / авторський акцент

Ключовим авторським жестом у фільмі стають переходи між двома світами, які Мула вибудовує як одну тривалу сцену-перехоплення. Коли камера з окопів, де мобільна група ППО вчеплено вдивляється в небо, різко переносить нас на олімпійський стадіон, де Микола готується до чергового подачі, це сприймається не як монтажний прийом, а як удар по нервовій системі глядача. У цих стиках фронту та футбольного поля розкривається головна ідея стрічки: кожне перехоплення м’яча на траві й кожне перехоплення ракети в небі працюють на одну мету — зберегти життя й майбутнє країни. 

Кому сподобається фільм?

«Гра на перехоплення» адресована тим, хто хоче зрозуміти, як виглядає війна, коли вона проходить крізь тіло конкретної родини, а не крізь новинну стрічку. Ця стрічка — для глядачів, яким зайшли попередні роботи Мули «ЮКІ» та «Нація футболу», а також для аудиторії документальних історій на стику спорту й великої політики на кшталт серіалу Football Must Go On чи фільмів про футбол як дзеркало епохи. Тут не пропонують розвагу чи «матч хайлайтів» — тут пропонують досвід співпереживання, в якому спортивна документалістика працює за правилами воєнної драми.