Весна 2020 року. Пандемія. Країна в паніці. Державні підприємства терміново скуповують антисептики, дезінфектори, захисні маски. Закупівлі проводяться поспіхом, часто із порушеннями.

Про це пише портал Акценти. 

Саме в цю мить на арену виходить Миколюк Ольга, власниця компанії «ВК ХІМПОСТАЧ». Звичайна приватна підприємниця за кілька місяців отримує понад 2,5 млн бюджетних грошей, постачаючи державі продукцію сумнівної якості.

Журналістське розслідування показало: це не випадковість, а вивірена шахрайська схема, майстерно замаскована під «офіційний бізнес».

Схема, яка почалася з пандемії

Дивні тендери: один учасник — один переможець

За даними аналітичних систем закупівель, компанія «ВК ХІМПОСТАЧ» протягом 2020 року виграла щонайменше шість тендерів на суму понад 2,5 млн грн. Особливу увагу викликає закупівля, у якій антисептик невідомого виробництва був придбаний за ціною, що перевищувала ринкову у сім разів.

Згідно звіту про виконання договору від 13 квітня 2020 року, підприємство отримувало 100% передоплату, а до участі у тендерах допускали лише одного учасника — саму компанія «ВК ХІМПОСТАЧ» .

Журналісти встановили, що на момент поставки дезінфекційний засіб: не мав жодної державної реєстрації в МОЗ та не входив до переліку дозволених засобів для реалізації. Вся супровідна документація викликає сумніви її автотичності.

Фахівці зазначають, що застосування незареєстрованих речовин на стратегічних об’єктах могло поставити під загрозу здоров’я персоналу.

Антисептик, який став дорожчим за елітний алкоголь

Державна закупівля UA-2020-04-09-004030- b : рекорд, що шокує

Особливу увагу ми приділили одній закупівлі. Державне підприємство АТ УКРПОШТА придбало у ТОВ «ВК ХІМПОСТАЧ» 1000 літрів антисептика на загальну суму за 740 000 грн. Тобто 740 грн за літр мутної рідини за космічну суму.

Для порівняння: середня ринкова ціна аналогічних засобів того часу становило 100 грн. за літр. Ціна сумнівного антисептика виросла так стрімко майже в сім разів, що обігнала навіть преміальні напої. До цього цю продукцію ніхто не знав та не бачив в аптеках, ніхто не чув про нього від МОЗ, але чомусь раптом набув статусу стратегічно важливого засобу.

У якості доказу цієї поставки є опублікований звіт про виконання договору закупівлі від 13 квітня 2020 року. Кажуть, хтось допоміг із «погодженнями», хтось — із «правильними підписами». Усе, як завжди, улюблена формула Миколюк: «потрібні люди в потрібних місцях».

Коли ж правоохоронці нарешті звернули увагу на дивні закупівлі, Миколюк вже сиділа в теплому військовому кабінеті й перекладала папери з місця на місце. Здавалося б, ось вона — схованка. Але правда має дивну властивість: вона не губить слід і слідство цієї справи вже почалась.

Пошук "теплого місця" у військових структурах

 Поки країна бориться за свободу, Миколюк боролася за місце, де можна було б заховатися від усіх боргів минулого. Вона вирішила, що армійський штаб це її найнадійніший притулок. Тут, у коловороті наказів, рапортів і нескінченної документації, легко зникнути. Здається, вона навіть тішилася думкою, що її нове місце стане непоганою схованкою.

Як повідомляють її знайомі, Миколюк протягом тривалого часу намагалася влаштуватися на штабну посаду в підрозділах ЗСУ але її ні хто не брав. Її головна мета,  полягала не у службі, а у можливості зникнути з поля зору правоохоронних органів, уникнувши розгляду низки кримінальних проваджень, пов’язаних з її оборудкою та підробкою документів.

Миколюк та її судимість за підробку документів

У судових реєстрах ЗМІ знайшли вирок суду щодо Ольги Миколюк, яка доречи визнала свою вину в повному обсязі. Так у квітні 2023 року Оболонський районний суд міста Києва виніс обвинувальний вирок, щодо Ольги Миколюк за статтями про шахрайство та підробку документів (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України).

Дуже дивно, як взагалі Миколюк потрапила служити в військовий штаб де має доступ до важливих документів, якщо у неї є судимість за підробку документів. Мабуть знову спрацювала улюблена формула Миколюк «потрібні люди в потрібних місцях».

Висновок. Хто воює, а хто ховається

Історія Ольги Миколюк, це не просто історія про одну професійну шахрайку. Це діагноз системі, яка дозволяє: продавати повітря за ціною золота, підробляти документи без наслідків та ховатися у військових структурах переховуючись від покарання за свої злочини.

Поки одні віддають життя за країну, інші варують гроші з бюджету.

Ця історія вимагає негайної реакції з боку військового командування та втручання правоохоронних органів. Армія не повинна бути хованкою для шахраїв від правосуддя.