На тлі медійного фокусу на "Томагавки", "Rafale" та інших надважливих для України позиціях дещо змістилися акценти з іншого дієвого чинника обороноздатності держави. Йдеться про практичне впровадження спеціального правового режиму для виробників озброєнь і військової техніки (ОВТ) "Defence City". Відповідний пакет законопроєктів було проголосовано парламентом у серпні, підписано Президентом у вересні, і він набув чинності у жовтні 2025 року.

Стимул до реінвестування

Ключовий елемент режиму – створення при Міноборони офіційного реєстру резидентів – виробників ОВТ. Статус резидента передбачає значні податкові пільги: звільнення від податку на прибуток (за умови його реінвестування у виробництво), а також від земельного, екологічного податків та податку на нерухомість. За прогнозами, це має мотивувати компанії ще більше інвестувати у розширення та модернізацію виробництва.

Резиденти отримають спрощені митні процедури, особливий валютний режим та чіткі фінансові вимоги для входження у реєстр – 75% кваліфікованого доходу (пов'язаного з оборонною діяльністю). Для авіабудівників цей показник встановлено на рівні 50%.

Для безпеки виробників дані про резидентів "Defence City" (хоча такий крок не завадив би щодо усіх підприємств ОПК) будуть обмежені у публічних електронних реєстрах (ЄДР, реєстри речових прав, земельний кадастр тощо) на період воєнного стану та протягом року після його завершення.

Дорожня карта та дедлайни

Стартова готовність режиму наразі безпосередньо залежить від спроможності Міноборони та КМУ реалізувати до кінця року підзаконну "дорожню карту". Це передбачає підготовку низки критично важливих актів: порядку контролю за реінвестованим прибутком, форми щорічної звітності, порядку ведення реєстру тощо. Крім того, до кінця 2026 року Міноборони має запустити електронний кабінет та створити систему взаємодії з резидентами.

Ключовий дедлайн для оцінки стартового успіху "Defence City" – кінець 2025 року. До цього часу уряд має повністю розробити всю підзаконну базу. За умови прийняття усіх необхідних документів, вчасного створення електронного кабінету резидента та комісії з перевірки, перших резидентів зареєструють у січні 2026-го.

Втім, навіть вдалий старт не гарантує успішності наступних етапів реформи. Ініціатива має високий потенціал, але містить комплексні виклики, здатні вплинути на її ефективність.

Без "клубу обраних" і з повагою до конкурентів

Оскільки Міноборони отримало законне право самостійно формувати реєстр, то критично важливо уникнути упередженості та створення так званого "клубу обраних". Суб'єктивність чи нерівна конкуренція при отриманні статусу поховають перспективну ідею і негативно вплинуть на довіру інвесторів.

Не меншим репутаційним ризиком для ініціативи Defence City може стати недоброчесна конкуренція між чинними і потенційними резидентами. Наслідком таких дій стане не просто "збитий" конкурент, а – підірвана довіра до виробників в ОПК.

Потрібно максимально прозоро та виважено застосовувати усі без виключення критерії, що є перепусткою до реєстру. Варто додатково вивчити питання заборони виплат дивідендів із прибутку, звільненого від оподаткування. Ця заборона знижує інвестиційну привабливість через відсутність швидкої можливості повернення інвестицій і може сповільнити залучення нового капіталу.

Дефіцит інфраструктури та регуляторні колізії

Головним фінансовим ризиком є брак державних інвестицій у розвиток інфраструктури (дороги, комунікації, безпека). Нестача або несвоєчасне виділення цих коштів гальмуватиме проєкт.

Необхідно уникнути законодавчих колізій. Існуючі правові механізми у сфері землекористування, будівництва, експортно-імпортних операцій мають відповідати новій спрощеній системі.

Потрібна відверта комунікація з приватними інвесторами, які можуть зайняти вичікувальну позицію через воєнні ризики. Податкові та регуляторні пільги мають залишатися прозорими, гарантованими та довгостроковими. Без державних замовлень або пільгового кредитування залучення капіталу буде несуттєвим.

Процедура доведення виробниками цільового використання прибутку повинна бути максимально однозначною та не створювати фіскальних ризиків для підприємств, які звільняються від податку на реінвестований прибуток.

Кадровий голод і стратегічна безпека

Ключовим операційним викликом є нестача кваліфікованих кадрів – вузькоспеціалізованих інженерів, конструкторів та технологів. Фактична наявність пільг не вирішує проблему нестачі фахівців, особливо в умовах мобілізації та міграції. Частковою відповіддю має стати підписання Президентом закону №13335, що надає критичним підприємствам право на 45-денне бронювання спеціалістів із неналежно оформленими обліковими документами.

Необхідні дієві механізми для захисту і розвитку критичних технологій і компонентної бази: наразі багато підприємств, серед яких УКР АРМО ТЕХ, активно вкладаються в локалізацію, щоб зменшити залежність воєнного виробництва від іноземних компонентів і обмеження українського ОПК форматом складальних виробництв. Наша мета – повний цикл у ключових індустріях.

"Defence City" як стратегічний формат стійкості

Очікувана концентрація стратегічних об'єктів перетворює об'єкти "Defence City" на пріоритетні цілі ворога. Це актуалізує питання інвестиційної спроможності держави у додаткові засоби ППО та будівництво підземних виробничих майданчиків. З іншого боку концентрація R&D та високотехнологічних виробництв робить резидентів мішенню іноземних розвідок. Тож потрібен найвищий рівень фізичної та кібербезпеки.

Ухвалення Закону про "Defence City" – стратегічно важливий крок, що створює податкову та митну базу для розвитку ОПК. Свого часу УКР АРМО ТЕХ разом з іншими підприємствами активно обговорювали цю ініціативу, аби донести до законотворців та уряду позицію виробника. Здійснили серйозну внутрішню роботу з аналізу можливих ризиків для підприємств галузі й оборонної сфери загалом. Можу констатувати, багато в чому до нас дослухалися.

Втім, успіх впровадження залежить від якості і прозорості регулювання з боку Міноборони та уряду. Там мають мінімізувати суб'єктивні рішення та фіскальні ризики для сумлінних виробників. "Defence City" - не просто правовий режим. Це стратегічний формат стійкості – оборонних індустрій і всієї держави.

Геннадій Хіргій