Михайло Поплавський, людина-бренд, який перетворив свою особистість на технологію успіху, напередодні Дня народження в інтерв’ю Григорію Решетніку на YouTube поділився спогадами про 30-річчя свого піар-проєкту «Співаючий ректор» та планами на майбутнє.

30 років «Співаючий ректор»: як народжувався «Юний орел»

Піар-проєкт «Співаючий ректор як технологія» відзначає вже 30 років. За словами Григорія Решетніка, пісня «Юний орел» стала однією з найвпізнаваніших в Україні та давно асоціюється з постаттю Михайла Поплавського.

Поплавський пригадує, що пісня з'явилася після трьох судових процесів, коли він повернувся на посаду ректора завдяки потужній підтримці студентів. Команда наполягла, що він має вийти на сцену і заспівати, задля розкрутки маловідомого Київського державного інституту культури.

«Було непросто увійти в образ «Юного орла», але ще важче – вийти з нього. Сьогодні Поплавського називають «найкращим співаком серед ректорів і найкращим ректором серед співаків».

Він наголошує, що його головна місія – підготовка національних кадрів у соціально-культурній сфері. «Спочатку йде культура, а потім політика. Культура формує особистість, зміцнює суспільство та державу, передаючи цінності й традиції. Це інструмент м’якої дипломатії, який створює позитивний імідж України у світі», – зазначає він.

Секрет успіху, за словами Михайла Поплавського, – це рішучість і швидкість. «Якщо є ідея, команда має починати працювати за п'ять хвилин, а не відкладати на рік-два. Хто зволікає, той сходить із дороги історії», – переконаний ректор.

Пісенні проєкти та розвиток українського контенту

Поплавський зізнається, що побудував кар'єру на інтуїції. Прищеплена з дитинства любов до української пісні, надихала його співати пісні виключно українською мовою, коли це ще не було мейнстримом і створювати масштабні національні проєкти, гордо називаючи себе популяризатором українських пісень.

«Коли розпочинали «Крок до зірок», дитячих пісень українською мовою практично не існувало – все було російською. Ми поставили дві умови: співати українською та наживо. Їздили з відбірковими турами всією країною – співали українською і в Донбасі, і в Криму, на сході і на заході країни. Поети-пісняри, композитори, аранжувальники – усі «ожили», почали створювати українські дитячі композиції. Нині готуємо збірку дитячих пісень, якої в Україні досі немає. Я вважаю, що маю її
профінансувати, створити й подарувати дітям».

Успіх дитячого проєкту сприяв створенню потужної платформи для дорослих виконавців. Так, з’явився масштабний проєкт «Українська пісня року». Поплавському довелося виграти суди проти російських медійних структур, щоб витіснити російські аналоги з українського ефіру. Він запатентував назву «Українська пісня року» як торговельну марку. Національний музичний проєкт уже понад 20 років об’єднує різні покоління артистів і відзначає їх у номінаціях «Легенда», «Гордість» і «Надія української пісні». Після перемоги України планується спільний проєкт із Павлом Зібровим — церемонія нагородження, що відбуватиметься під гаслом «Пісні, обпалені війною».

Гроші, патенти та фінансування проєктів

Феномен Поплавського, за словами Григорія Решетніка, в тому, що він не чекав підтримки від держави, а створював її сам. «Треба мати мізки, щоб заробити гроші, а потім інвестувати їх», – каже Михайло Михайлович.

Поплавський наголошує, що заробляв і вкладав у конкретні національні проєкти: «Крок до зірок», «Українську пісню року» та інші. Згодом він перетворив своє ім’я на торговельну марку: «У мене ПММ запатентований, «Юний орел» та понад 50 торговельних марок запатентовано». Це дає йому можливість отримувати роялті як пасивний дохід.

Секрет молодості: генетика, улюблена професія і «чоловіча сила»

Секрет молодості Михайло Поплавський, який почувається на 45–50 років, пояснює так: 50% – генетика, 25% – здоровий спосіб життя, 25% – улюблена професія».

Щоранку він їсть три яйця всмятку, а раз на тиждень – «шок-делікатес» – бичачі яйця, які називає «чоловічою силою». «Не знаю, допомагає чи ні, але я вірю в це. Головне ж вірити. А віра – це магія»,– каже Поплавський.

Студент – "свята людина" і головна фігура університету

Своє 33-річне ректорство Поплавський пояснює дуже просто – любов до студентів. Філософія університету: «Студент – центральна і головна фігура університету. Без студентів немає професорів. На студентах тримається університет».

Кожен студент може зайти до ректора у будь-який день – немає графіків прийому, лише відкриті двері.

Михайло Поплавський наголошує, що ніколи не підтримував жодну політичну силу. Навіть коли В’ячеслав Чорновіл запрошував його до Народного руху, він відповів: «Я не можу бути ректором однієї політичної сили. У мене студенти – святі люди, незалежно від того, хто їхні батьки та з якої вони партії». На це Чорновіл сказав: «Ви мудрий чоловік».

Поплавський додає: «Помічурінськи студентську любов та повагу привити не можна».

Університет майбутнього: диджитал, ШІ та мільйони підписників

Головний проєкт життя Михайла Поплавського – Національний університет культури і мистецтв.

«Мені хочеться залишити після себе добрий слід на землі. Своїх «поплавків», які завжди будуть на плаву. Сьогодні тримається університет на особистостях, на майстрах курсів, на тих, хто вже зробив свою успішну кар'єру. Завдання кожного викладача-майстра – влюбити в себе студентів й закохати у професію. Ми максимально робимо все, щоб діти були щасливі».

Команда активно використовує цифрові технології: у Михайла Поплавського понад 10 мільйонів підписників у соцмережах. Він запровадив штучний інтелект у навчальний процес, відкривши Лабораторії ШІ: «Сьогодні університет проводить рекламну кампанію через соціальні мережі. Ми йдемо попереду всіх закладів вищої освіти України. Соціальні мережі – це майбутнє, це медіабізнес. Ми першими створили й запатентували «Університет у смартфоні». Лабораторії ШІ дають студентам та викладачам доступ до новітніх технологічних можливостей. У їхньому розпорядженні – передові бета-версії штучного інтелекту. Не потрібно боятися ШІ – він має допомагати в навчальному процесі та професійному формуванні студентів.

Книжки, нові пісні та прощальний концерт

На завершення, Поплавський заявив, що готується передати управління університетом молодій команді, а сам планує стати головою наглядової ради. «Я живу онуками сьогодні: найстарший Єгор, йому 10 років, Олексію – 2 роки, а наймолодшому Мирону – 1 рік. Всі хлопці. Рід Поплавського продовжується. Це дуже важливо для кожного чоловіка.»

Щодо творчих планів – планується презентація книжки «Національні проєкти», історичного епосу про відомі масштабні національні мистецькі ініціативи, такі як Всеукраїнський дитячий телевізійний вокально-хореографічний конкурс «Крок до зірок», проєкт «Наша пісня», який згодом еволюціонував в «Українську пісню року», всесвітньо відомий Телемарафон української пісні «Пісня об’єднує нас», що увійшов до Світової книги рекордів Гіннеса, а також концертні програми: Шевченківський вечір «Ми діти твої, Україно», до Дня матері – «Мамо, вічна і кохана», телевізійна програма «Шеф-кухар країни» та інші.

Також Поплавський записує нові хіти до Прощального концерту: «Нова пісня має просту назву – «Хочу купити молодість. Щастя – це наша молодість, наш оптимізм і те, чим ми живемо. Ця пісня – філософія життя. Усі хочуть бути молодими, красивими, симпатичними, коханими. Роки летять. Життя триває. Живіть на повну, живіть на всі сто, не звертайте уваги на те, хто й що про вас думає чи говорить, адже життя дане нам одне, і прожити його треба у стилі фанк».

«Я мрію, щоб в Україні було модно бути українцем. Мрію, щоб було модно навчатися в українських університетах. Тримаймо разом українську хвилю. Україна – понад усе!» – сказав Михайло Поплавський.