Питання до юристів: класична наука нас вчить що суверенітет держави (не у значенні у момент виникнення концепції у середньовіччі, і точне не у час «пєчєнєгов», а як воно закріплене у статуті ООН і зрештою у нашій Декларації про державний суверенітет 90 року) – це верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах. І зокрема автономність у прийнятті цих рішень у спосіб закладений у праві самої держави.

Тому реально питання до юристів: як пропозиція «підтвердження/визначення (?) суверенітету» може співіснувати в ідеях документів з обмеженнями держави у вступі у союзи/ блоки/альянси, якщо у демократичний законний спосіб громадяни держави і її влада визначила бажання і напрямок.

І більш того інші держави члени цих альянсів теж визначили у своїх деклараціях бажання прийняти Україну? Є якесь тут реальні юридичні модальності/особливості, чи це просто «пєчєнєгщіна»?

Бо, наприклад, президент Фінляндії Алекс Стубб, завжди дуже чітко пояснює, що його країна виграла проти Радянського союзу війну за незалежність, але програла війну за територіальну цілісність і суверенітет у минулому столітті.

І у минулі роки нарешті скинули ярмо нейтральності накинуте на них Радянським союзом/Росією, відновили своє право на суверенітет і вступали у НАТО. І до речі дуже сподіваюсь що брати фіни колись ще відновить і територіальну цілісність.