У новій книзі Максима Бутченка «Острів ГУР. Таємниці, операції, війна», яка вийшла у видавництві Yakaboo Publishing, вперше розкриваються маловідомі подробиці операцій української розвідки – від використання гуцульських коней для перевезення зброї через заміновані кордони до морських дронів, які вперше в історії збили російський гелікоптер. 

Книга базується на десятках ексклюзивних інтерв'ю з бійцями спецпідрозділів та керівництвом ГУР, охоплює період від 2014 року до сьогодні й показує трансформацію української воєнної розвідки від майже зруйнованої структури до організації, яку західні експерти високо оцінюють за ефективність. Один з найнесподіваніших епізодів книги – рейд на Бєлгородську область у травні 2023 року. Українські розвідники використовували гуцульських коней для перевезення зброї через заміновані кордони. Кожна тварина несла до пів тонни вантажу – гранатомети, патрони, вибухівку.

Командир спецпідрозділу «Артан» Віктор Торкотюк пояснює в книзі логіку такого рішення: прикордонна територія була настільки замінована, що пересуватися можна було лише вузькою розмінованою стежкою. Техніка не пройшла б, люди не змогли б нести стільки спорядження. Тому придбали спеціальних тяглових коней і місяцями тренували їх не боятися пострілів – прив'язували на полігоні, стріляли поруч, щоб звикли до звуків бою.

Під час цієї ж операції до групи прибилося маленьке чорне козеня. Воно йшло за бійцями до самого кордону, де підірвалося на російській міні. «Можна сказати, таким вчинком воно врятувало життя комусь з українських військових, бо хтось на цій міні міг підірватися», – розповідає Торкотюк. Подібних несподіваних деталей автор зібрав десятки протягом роботи над книгою.

Не менш драматичною є операція з порятунку людей зі Святогірської лаври влітку 2022 року. Офіцер ГУР з позивним Флінт мав проникнути на територію монастиря, де митрополит Арсеній (у 2023 році заарештований за передачу окупантам інформації про українські блокпости) тримав 200 людей у підвалах, не даючи благословення на виїзд. Складність полягала в тому, що Флінт мав їхати без зброї, під легендою представника проросійського депутата, на старій «Газелі» з дверима, що відчинялися викруткою. 

«Якби «казаки» біля входу в Лавру дізналися, що я з ГУР, вбили б на місці, – згадує офіцер Флінт. Всю дорогу я подумки тримав у пам'яті – якщо почнеться стрільба, куди вставляти викрутку». 

У результаті в книзі описується, чи вдалося врятувати кілька сімей, включно з немовлям, яке народилося в підвалах монастиря.

Проте найбільш революційною частиною книги стала історія Group-13 – підрозділу, який створив перший у світі безпілотний флот. Саме їхні розробки призвели до того, що 31 грудня 2024 року сталося те, чого не було в жодній війні – морський дрон збив російський гелікоптер. 

Командир підрозділу з позивним Тринадцятий пояснює технічну складність: «Літак має початкову швидкість, а човен – ні. Це набагато більше навантаження для двигуна. Втім, ми впорались». 

Розвиток технології не зупинився – 2 травня 2025 року морські дрони знищили вже винищувач Су-30СМ. Саме завдяки діям Group-13 Чорноморський флот РФ був змушений втекти з Севастополя.

Паралельно з морськими операціями тривали не менш ризиковані повітряні місії. Детально описані маріупольські рейси – сім польотів гелікоптерів до «Азовсталі» через 100 км окупованої території на висоті 5 метрів. 

Офіцер Флінт, який летів на першому борту, згадує екстремальні умови: «Весь борт був заповнений боєприпасами, всередині стояв бак з паливом. Я сів на бак з пальним – у разі чого краще швидко згоріти, ніж потрапити в полон». 

Пілот Олексій Гребенщиков підтверджує унікальність операції, бо ніхто ніколи в історії авіації не виконував таких польотів в умовах щільної ППО. Паливо розраховували до краплі – помилка означала смерть. Результат цих ризикованих польотів – 64 евакуйованих поранених та 30 тонн доставленого вантажу.

Водночас книга розкриває механізми створення партизанського руху на окупованих територіях. Офіцер з позивним Харциз описує систему, яка діє паралельно з основними операціями: «Кожен агент не знає іншого, але всі виконують наші завдання». 

Серед завербованих – люди з несподіваними біографіями: колишній активіст Антимайдану, завербований через фінансові проблеми, який досі служить у «ДНР» і передає інформацію; хлопець з Донбасу, чий батько був убитий бойовиками на блокпосту. 

«Шантаж – крайній метод. Розвідник завжди шукає друзів», – пояснює філософію вербування співробітник ГРУ Харциз.

Окремі розділи присвячені кримським операціям, які проводилися одночасно з іншими місіями. Наприклад, 14 бійців на гідроциклах долали 200 км морем, орієнтуючись по зірках – електронні компаси відмовили. Під час однієї з таких операцій боєць з позивним Конан випав з човна й 14 годин дрейфував у морі. 

«Синку, допоможи мені», – шепотів він, думаючи про однорічного сина. 

Врятували його завдяки несподіваному збігу обставин: сім чайок сіли на його ногу, і тепловізор дрона Bayraktar зафіксував саме птахів.

На контрасті з героїчними операціями несподіваним героєм книги став кіт Гюнтер (Боцман) – талісман ГУР, який пережив усі обстріли з початку вторгнення. Коту навіть вручили медальйон з написом «Чую. Бачу. Не скажу». Коли його знайшли пораненого після бійки – морда зашита у восьми місцях – весь колектив скидався на лікування. 

«Він ніколи не носив форми, але був справжнім солдатом», – кажуть співробітники. Врешті в книзі описується й доля цього кота. 

«Острів ГУР» розповідає комплексно про українську воєнну розвідку часів великої війни. 208 сторінок історій, частину деталей з яких розповідаються вперше. Від морських дронів, що збивають літаки, до гуцульських коней на мінних полях – це досвід, якого не має жодна розвідка світу. Багато операцій залишаються таємними, імена не можуть бути названі. Але те, що вже розсекречено, показує: ГУР створює нові правила війни XXI століття.