Ефект бомби спричинив так званий мирний план Трампа в Україні. Вчергове майстер комерційних переговорів зробив різкий розворот на 180 градусів. Ще вчора він викликав Ліндсі Грема і обговорював санкції проти РФ, а сьогодні пропонує Україні поділитись її територіями з РФ.

Мої колеги в спецслужбах вважають, що таким чином президент Трамп відвертає увагу від сексуального скандалу, який у США отримав назву «Епштейнгейт», інші українські «патріотичні аналітики», які звикли жити на гранти, стверджують, що Дональд Фредович продався Москві. На мою думку, не те і не інше навіть і близько не є правдою. Тож я Вам розповім, як приблизно все було насправді.

Почалось все 12-13 листопада, коли Європейський Союз направив до США план реалізації торгової угоди з США. Ми ж з Вами пам’ятаємо, що ЄС та США підписали торгову угоду у липні 2025 року, втім, угода є сирою і потребувала плану (уточнення) її реалізації. А як ми з Вами знаємо, у всіх угодах головне – це додатки і особливі умови, записані «дрібним шрифтом». Торгова угода між США та ЄС не стала виключенням.

ЄС домагається від США не вводити мита на цілий перелік товарних груп: медичні прилади, вина та міцні алкогольні напої, пиво, макаронні вироби і т.д. Крім того, ЄС збирається посилити захист свого ринку новими правилами з перевірки інвестицій та експортного контролю, а також правилами забезпечення критично важливою сировиною. Також ЄС просить США знизити 50% мита на європейську сталь та алюміній.

Товарообіг між США та ЄС у 2024 році оцінювався на рівні 1,5 трлн доларів. Тож ціна питання для обох сторін вимірюється сотнями мільярдів доларів. А тут як раз йде війна в Європі.

Десь у середині листопада адміністрація США запустили в роботу відомого своїми симпатіями до РФ пана Стіва Віткоффа. Той як раз завбачливо спілкувався з представником Путіна Дмітрієвим, візит якого в жовтні до США публічно висміяли. Хлопці витягли з довгої шухляди забаганки РФ, вписали туди 2-3 пункти для США, назвали це «мирним планом США» і відправили цей план 19 листопада в Україну. А щоб вже у Брюсселі – Парижі та Франкфурті не сумнівались в справжніх намірах США, вони навіть не змінювали риторику: 13 листопада ЄС відправив «торговий план США», 19 листопада США відправили «мирний план» Україні.

А далі все пішло за задумом Трампа: дитинка (Україна), отримавши «страшний лист» від батька (США), який знаходиться в процес розлучення (торгової війни) з мамкою (ЄС), побігла скаржитись до мамки. ЄС як більш поблажливий до України вже почав обговорення «мирного плану Трампа» з Україною. Скоріш за все, як і минулого разу відбудеться інтенсивний діалог між США та ЄС, у результаті якого будуть зняті суперечки по вже підписаній торговій угоді. І тоді, після владнання всіх ділових питань між ЄС та США, у Кремлі не впізнають свої забаганки з 28 пунктів.

До речі, сам план гівняний і написаний без знання тонкощів ситуації в Україні та ЄС. Зміни у Конституцію вносить український парламент, а в ньому не те що немає конституційної більшості, в ньому можливо вже немає більшості у принципі. З якоїсь радості по плану ЄС дає 100 млрд доларів на відновлення України, та десь губиться з 400 млрд доларів (я не помилився, саме 400, а не 300) знерухомлених активів 200 млрд доларів. Далі немає сенсу цей план аналізувати, бо він вже виконав свою роль – «стурбував ЄС».

І до висновків:

1. Трамп – президент США, і для США він та його адміністрація зробили все правильно: підібрали слушний момент і просто використали кремлівські бредні У своїх інтересах. З моральної точки зору у їх діях є проблеми, а де їх немає – в Україні з міндічгейтом, чи в ЄС? США зацікавлені урезонити РФ, але не доводити цю країну до розпаду. Спробуйте за останні 2-3 місяці знайти хоч якісь дії США, які б можна було інтерпретувати яку поступки РФ. Таких не було, хоча проросійська риторика іноді випливає на поверхню.
2. Реакція України була стриманою, дипломатичною і прогнозованою: відразу побігла скаржитись матусі (ЄС). А щоб не бігати до когось, потрібно було б мати сильну економіку та торговий баланс. Проте якщо ні першого, ні другого немає, та ще й корупційний хвіст виріс, то єдине правильне рішення – опиратись на ЄС.
3. Європі вже давно пора задуматись над своїм майбутнім. Вигоди від торгової угоди з США чи КНР будуть значити дуже мало, якщо на Сході перманентно буде існувати подразнювач військових ризиків. Зусилля потрібно прикладати не до покращення торгових умов, а до того, щоб РФ (або те, що після неї залишиться) не несла в собі військових ризиків. За всіх інших сценаріїв Європа буде постійно знаходитись в режимі гонитви озброєнь і частину зброї купувати в США або Азії. Це напевно не те майбутнє, якого очікують європейські виборці, але іншого варіанту в них не буде. У Європи та України зараз є спільні інтереси, які підсилили дії США. Тож Європі пора прокидатись.