Голодомор 1932-1933 років не лише забрав мільйони життів, а й глибоко змінив психологію українців на покоління вперед.

Про те, як ця трагедія вплинула на національний характер і сучасне сприйняття війни, в інтерв’ю РБК-Україна розповів завідувач відділу дослідження геноциду Національного музею Голодомору-геноциду, доктор філософії з історії Михайло Костів .

За словами Костіва, після геноциду українці стали значно покірнішими перед владою. Люди бачили, що непокора карається голодом і репресіями, тому боялися навіть дітям розповідати про пережите. У свідомості закріпилася думка, що "нічого не залежить", а вижити можна лише, злившись з масою.

Радянська влада частково досягла свого - багато хто виконував її накази, ставши "гвинтиками системи". Водночас історик підкреслює: було й чимало тих, хто не скорився. Серед них - борець за незалежність Левко Лук’яненко, чия родина вижила в голод завдяки прихованим запасам.

Костів наголошує, що Росія й досі не лише відмовляється визнавати Голодомор, а й активно нищить пам’ять про нього. На окупованих територіях росіяни знищили меморіали жертвам геноциду в Маріуполі, Луганську та на Херсонщині.

"Це демонструє, що вони не бачать своїх злочинів. Їхнє суспільство формується навколо насильства й руйнування", - каже історик.

Головний урок трагедії - в тому, що вона стала можливою через відсутність української державності. Накази про знищення селян надходили з Москви, так само, як і сьогодні накази вести війну проти України.

Костів проводить паралелі між Голодомором і сучасними злочинами РФ. Зокрема, вбивство фермера Олександра Гордієнка на Херсонщині, який хотів працювати на власній землі, історик називає прямим продовженням імперської політики, що триває з часів Російської імперії та СРСР.

Нагадаємо, 22 листопада 2025 року в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодоморів - день загальнонаціональної жалоби за мільйонами українців, знищених тоталітарним режимом СРСР.

Раніше ми розповідали про історію акції "свічка у вікні", започаткованої у 2003 році американським істориком Джеймсом Мейсом. Тоді ж пояснювали, як з’явилася ця традиція, чому вона стала загальнонаціональною та ким був Мейс - один із провідних дослідників Голодомору, який визначив його як геноцид українського народу.