Українська авіація вже четвертий рік живе в реальності "закритого" неба. Нова реальність, яка почалася 24 лютого 2022 року в один день обнулила бізнес-моделі авіаційних підприємств. З огляду на ситуацію, легко зробити емоційний висновок, що авіаційна галузь в Україні тимчасово перестала працювати, а отже й платити податки. Однак авіація продовжує наповнювати бюджет та "тримати удар" попри відсутність підтримки від держави. Що необхідно зробити аби простимулювати ріст галузі, йдеться в матеріалі УНН. 

Податкові надходження від авіаційної галузі

Авіаційна галузь України є відчутним платником податків у держбюджет. За даними Аерокосмічної асоціації України, лише чотири провідні підприємства літакобудування (АТ "Мотор Січ", "Антонов", "Івченко-Прогрес", "ФЕД") за 2017–2023 роки перерахували до бюджету 22,91 млрд грн податків. Левова частка цієї суми формувалася саме у довоєнні роки, коли виробництво працювало без ракетних ударів, релокацій і вимушених зупинок. 

Уже у 2017 році галузь забезпечувала 1,63 млрд грн податкових надходжень, а до 2020-го обсяги сплачених податків зросли до 3,16 млрд грн, тобто майже вдвічі

- зазначають в Аерокосмічної асоціації України.

Та підкреслюють, що 2021 рік став піковим за виробничою динамікою перед закриттям неба: підприємства авіабудування наростили обсяги виробництва на 30%, порівняно з попереднім роком. А середня заробітна плата на цих підприємствах зросла в середньому на 28%. 

У самій Асоціації резюмують, що до 24 лютого 2022 року авіаційна галузь уже входила до кола "великих платників податків" – тих, хто дає бюджету не сотні мільйонів, а мільярди гривень щороку, і робить це системно, а не разово.

Податкові пільги та ефективність державної підтримки авіабудування

Податкову стабільність галузі забезпечували не стільки авіаперевезення, скільки саме авіабудування. Цей сегмент мав високий рівень розвитку, відповідно і фінансову віддачу, завдяки так званій "форі" від держави. 

Адже до грудня 2024 року авіаційна галузь мала податкові преференції від держави, які стимулювали її розвиток. За 2017–2023 роки загальний обсяг податкових преференцій для чотирьох ключових підприємств склав 9,33 млрд грн. Зокрема це – звільнення від податку на прибуток від авіабудування, ПДВ за нульовою ставкою на продаж продукції, звільнення від ПДВ при імпорті обладнання і компонентів, звільнення від ввізного мита та звільнення від земельного податку.

Завдяки цьому підприємство "Мотор Січ" за 2017–2023 роки отримало податкових пільг від держави на 4,38 млрд грн, а сплатило до бюджету за ці роки 10,24 млрд грн податків. Тобто, кожна гривня пільг повернулася державі в більш ніж подвійному розмірі. 

Те саме демонструє й "Антонов". За цей же період підприємство скористалося податковими пільгами на 3,47 млрд грн, водночас перерахувавши 9,30 млрд грн податків. Це майже 2,7 грн податкових надходжень на кожну гривню державної підтримки. 

При цьому, в Аерокосмічній асоціації України пояснюють, що кошти, які підприємства могли акумулювати, завдяки податковим преференціям не "з’їдалися", а спрямовувалися на розвиток. До 60% вивільнених від оподаткування ресурсів підприємства вкладали в модернізацію виробництва, ще до 20% – у науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, 10% – у навчання та підвищення кваліфікації працівників. У грошовому вимірі, наприклад "Мотор Січ" реінвестувала в розвиток підприємства за 7 років податкових пільг понад 8 млрд грн, а "Антонов" за той самий період 3,76 млрд грн. Саме тому собівартість авіаційної продукції вдалося знизити на 15–20%, а енергомісткість виробництва на 25–30%. 

Впливає розвиток авіаційної галузі й на суміжні сфери. Кожен долар, вкладений у галузь, створює до чотирьох доларів ефекту в суміжних секторах – від металургії та електроніки до хімічної промисловості. Одне робоче місце в авіапромі забезпечує до десяти робочих місць у пов’язаних галузях. Це пояснює, чому навіть у кризових умовах підприємства зберегли близько 40 тисяч висококваліфікованих працівників, а з 2017 по 2023 роки створили понад 3 тисячі нових робочих місць.

Літакобудування як частина оборонного потенціалу

Підприємства літакобудування мають критичне значення для національної безпеки. Вони розробляють безпілотні літальні апарати та забезпечують технічне обслуговування авіаційної техніки Збройних Сил.

2020 рік став знаковою точкою для всього українського літакобудування: за безпосередньої ініціативи та підтримки президента Володимира Зеленського держава вперше оформила замовлення на три військово-транспортні літаки Ан-178 для Збройних сил України. Це було не просто контрактом для підприємства "Антонов", а сигналом про те, що держава робить ставку на відродження власного літакобудування. Шляхом забезпечення завантаження виробничих потужностей, стимулювання інвестиції у модернізацію та розширення виробництва, а також підвищення інтересу іноземних партнерів до української авіатехніки.

Літакобудування – це одна з небагатьох галузей в Україні, де зберігся повний цикл розробки і виробництва складної техніки. Це не лише економічний актив, а й питання технологічного та оборонного суверенітету держави

- підкреслюють в Асоціації.

Чи можливий розвиток галузі без податкових преференцій?

Відмова держави від підтримки авіаційної галузі у форматі податкових пільг – поставила під великий удар всі досягнення та надбання. Аерокосмічна асоціація попереджає, що без пільгового режиму інвестиційні програми скоротяться на 40–60%, собівартість авіаційної продукції зросте щонайменше на 15–20%, а обсяги виробництва – впадуть на третину. Натомість за умов відновлення підтримки, за наступні 10 років вона може принести близько 55 млрд грн податкових надходжень, при преференціях на суму 18 млрд грн. 

Лише за 2025–2035 роки галузь здатна забезпечити державі понад 55 млрд грн податкових надходжень при очікуваному обсязі пільг близько 18 млрд грн. Тобто кожна гривня пільгової підтримки може принести понад три гривні податків – значно більше, ніж у доковідні роки

- зазначають в Аерокосмічної асоціації України.

Літакобудування України – це не "витрата бюджету", а стратегічна інвестиція, яка окупується втричі, забезпечує обороноздатність держави і зберігає технологічний суверенітет. Відмова від підтримки цієї галузі означатиме не лише втрату 55 млрд грн потенційних податкових надходжень до 2035 року, а й втрату статусу України як однієї з небагатьох країн світу з повним циклом розробки і виробництва літальних апаратів. У післявоєнний період саме ці технології та компетенції можуть стати одним із локомотивів економічного відновлення.