Спочатку на Майдан вийшло близько десяти тисяч студентів. Вони вимагали одного: щоб Україна не йшла в Митний союз з РФ, а рухалася в бік Європи. І от у цей момент Янукович робить фатальну помилку — дає команду розігнати  студентів. Якби він цього не зробив, якби не було розпорядження "розігнати" Майдан, то до Нового року студенти б потроху розійшлися, і все б тихо злили в нікуди. Але було зроблено те, що було зроблено. І після побиття студентів на Майдан вийшли вже не тисячі — вийшли мільйони.Далі з’являються вимоги Майдану: звільнити керівника "Беркута", який віддавав накази бити студентів. Потім — міністра внутрішніх справ. Потім були ще вимоги, але Янукович замість того, щоб чути суспільство, ліз у свою "пляшку" все глибше. Коли почалися перші постріли, це не злякало людей — це ще більше згуртувало суспільство.Я добре пам’ятаю момент, коли він покликав до себе представників опозиції. Це вже було ближче до фіналу, коли пролилася кров, коли по всій країні бачили відео, як "Беркут" знущається з людей на Майдані. Тоді вже прозвучала фраза Яценюка про "куля в лоб – так куля в лоб". Янукович кликав до себе Яценюка, Кличка, ще когось із лідерів — і пропонував їм певні "посади", певні домовленості. Вони на це не погодилися. Майдан не розійшовся. І ми всі знаємо, чим це закінчилося.Чому я про це згадую зараз? Тому що аналогія дуже проста. Зеленський сьогодні, виглядає, думає, що може повторити ту ж логіку, яку свого часу обрав Янукович. Він вважає, що достатньо замінити Єрмака на Свириденко, Свириденко — на Федорова, Єрмака формально "усунути", але залишити поруч у тіні, і все якось "устаканиться". Що система залишиться такою ж, тільки таблички на дверях поміняють.Читайте також: Якщо країна для президента — такий складний тягар, то чому він знову хоче на вибори?Так от — так, як було, вже не буде. Суспільство змінилося. Ставки з боку суспільства будуть тільки зростати. Я не закликаю ні до якого Майдану, не кажу про барикади чи площі. Я говорю про те, що нікого вже не влаштує просто звільнення Єрмака. Нікого не влаштує призначення Юлії Свириденко керівницею Офісу Президента. Нікого не влаштує Федоров на цій посаді. Бо довіри до цього уряду немає. Довіри до монобільшості немає. Монобільшість тріщить по швах.Дуже логічно і чесно було б зараз нормальним депутатам, якщо такі ще залишилися в "Слузі народу", вийти з монобільшості, вийти з фракції, стати позафракційними й почати працювати над створенням справжнього уряду національної єдності. Називайте його як завгодно, але це має бути уряд, який формується так, як написано в Конституції: уряд — за поданням Верховної Ради, а не за бажанням однієї людини в Офісі. Так ми зможемо вивести країну з політичної кризи, в яку вона зараз заведена.От так я це бачу. І пану президенту дуже варто добре подумати над тим, що він робить зараз — і чи не повторює він помилок Януковича, тільки на іншому історичному витку.ДжерелоПро авторку. Дана Ярова, громадська активістка, волонтерка, голова ГО "Мрія дітей України"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.