Він сказав щось таке: "Вас тут немає. Якщо у 22 і 23-му тут були за вас всі зірки, ваші ходили на постійні мітинги, Україна була на всіх шпальтах - то зараз 0. Тоді я збирав мільйони на вашу підтримку у своїх партнерів, а зараз ледве 50 тисяч. У мене в самого враження, що ви забили на нас. Ну тобто на істеблішмент ви не забили, тут бігають табуни ваших лобістів. Але на нас бізнесменів і просто людей забили. Що робити не знаю? Треба, щоб їздили по країні ваші зірки та герої, от Усик, наприклад". Ці слова були вироком нашій міжнародній стратегічній комунікації.Однак забили ми не тільки на США, а й на більшість країн. Серед них і на наших сусідів — Угорщину, Словаччину, Польщу і Чехію. Якщо 22-23 їх вдавалось тримати нашими союзниками (крім Орбана, і то він себе так нахабно тоді не вів), то зараз мова вже йде про відвертих ворогів і союзників Путіна. Минулого тижня на POLITICO вийшла стаття, де описуються плани Орбана, Бабіча і Фіцо — створити коаліцію протидії України в ЄС. Те, що там немає Польщі — не робить її союзником нашим. Поляки мають власну політику щодо нас, і їм для цього не треба коаліція. А от якщо один грьобаний Орбан завдав нам стільки проблем, то уявіть коли тепер цим буде займатись ціла коаліція. Як же так сталось?Читайте також: Реалізм неможливогоУ 22-23 рр. ми просто розгромили орків в інформаційно-пропагандистській війні. Власне, самі орки не бачили ніякого смислу в цьому, оскільки мали закінчити війну за 2 тижні, то для чого тратитись на комунікацію. Але і ми вкладались на всіх рівнях. Наші біженці перетворювались на наш рупор, наша стійкість була символом, комунікували всі — від президента і до громадських активістів. Це давало потужний практичний результат від HIMARS до F16. Однак, як тільки ми перестали це робити — все повернулось проти нас.Натомість орки, зрозуміли свої помилки, і бюджети на комунікацію і вибори знову потекли рікою. Коли ми заснули, вони почали працювати й тепер вже практичні результати у них. Скільки крові нам випили ці орбани та фіцо, скільки заблокованої допомоги ми не отримали, скільки санкцій вдалось відбити — колосальна шкода нашій боротьбі. І це робили не шахеди, не ракети, а системна інформаційна робота, яка перетворила європейську прихильність до нас на нетерпимість. Ми забили на пересічних людей, вони забили на нас, і перемикнулися на Палестину.Читайте також: Коли Трамп перестане бачити в очах Путіна "бажання миру", а побачить "бажання війни"?Зараз нам би дуже могла допомогти європейська мобілізація. Мільйони європейців могли б донатити нам генератори, зарядні станції, акумулятори, обігрівачі тощо. Але вони у своїй більшості навіть не знають, який жах переживають щодня Херсон, Чернігів, Суми та Харків. А цей жах буде розширюватись з кожним тижнем. В останній фазі нашої війни, якою буде ця зима, нам би дуже знадобились європейські й американські ресурси на зброю та військо. Але натомість "коаліція протидії" буде блокувати все, що можна, щоб Путін зміг взяти побільше нашої землі. І ця коаліція точно ефективніша за "коаліцію охочих". І це ще в Німеччині до влади не прийшла найбільша проросійська сила — Альтернатива, а рейтинг в неї вже найбільший.Я багато писав про те, що програвши інформаційну війну, можна програти навіть реальну перемогу. Не вірите? Спитайте в Ізраїля.ДжерелоПро автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцистРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.