Кучно пішло. Знову є привід торкнутися теми Казахстану у контексті війни.

• 1 •

У ніч на 14 листопада «Малюк і друзі» ввели ряд санкцій на території Росії. Знову багатостраждальний НПЗ в Саратові, база ПММ в Енгельсі і ще ряд об'єктів. Найяскравіша серія епізодів сталася в Новоросійську. ЦСО «А» СБУ спільно з ГУР, ССО, ракетними підрозділами ВМСУ, ДПСУ та іншими структурами Сил оборони України провели комплексну операцію з введення санкцій проти одного з головних маршрутів експорту російської нафти і нафтопродуктів.

По-перше, у фокусі атаки опинився перевалочний комплекс «Шесхаріс» (структура АТ «Чорномортранснафта», дочірнього підприємства «Транснафти»). Даний комплекс складається з двох промислових майданчиків – власне нафтобази і відвантажувального комплексу «Шесхаріс» (на березі в порту), а також ПК «Грушова» (основний резервуарний парк, трохи вище на горі). Загальна місткість резервуарів – 1,3 млн тонн. Пропускна здатність комплексу – 75 млн тонн на рік. На карті пожеж NASA зафіксовані масштабні загоряння на території нафтобази «Шесхаріс», також циркулює інформація, що потребує перевірки, про пошкодження нафтоналивних причалів.

По-друге, було знищено пускову установку ЗРК С-400 зі складу 1537-го зенітного ракетного Червонопрапорного Кубанського козацького полку (в/ч 26345) і сховище ракет. В одній з попередніх атак приблизно у тій же локації було пошкоджено комплекс «Панцир-С1». Це означає, що порт став більш вразливим. Туди ще прилетить. У цілому – атака суперуспішна. Прямий удар по російському експорту, а також чергова прогалина у системі ППО/ПРО на стратегічному об'єкті. Але картина буде неповною без оцінки інформаційного контексту.

• 3 •

Як тільки влада Кубані та Новоросійська підтвердила удар по ПК «Шесхаріс», Reuters з посиланням на джерела повідомив, що «Транснефть» нібито зупинила прокачування нафти в порт Новоросійськ. У підсумку це призвело до невеликого зростання ціни на нафту.

Однак одразу ж у російських ЗМІ розпочалася масштабна кампанія, яка фактично спростовувала твердження Reuters. Але з особливістю. РосЗМІ процитували повідомлення Міністерства енергетики Казахстану: «Станом на поточний час прийом і транспортування казахстанської нафти по системах «Атирау – Самара» і «Актау – Махачкала» здійснюються в штатному режимі і без обмежень.

Відомство перебуває на зв'язку з компанією «Транснефть» для отримання оперативної інформації». Після чого росіяни додали з посиланням на Telegram-канал, що Казахстан експортує через «Шесхаріс» 6 млн тонн нафти на рік.

І підвели до висновків:

1. «Шесхаріс» працює, там все у порядку;
2. через «Шесхаріс» йде нафта з Казахстану європейським споживачам, на яку санкції не поширюються. Руки геть від Новоросійська. Нюанс у наступному.

• 3 •

І повідомлення Reuters, і повідомлення Міненерго Казахстану у контексті пошкоджень ПК «Шесхаріс» означають менше, ніж нічого. Reuters, Bloomberg та інші більшовицькі видання неодноразово помічені у поширенні вкидів, що впливають на біржові котирування. З власної ініціативи чи ні, вони регулярно посилаються на джерела, штовхаючи ринки в ту чи іншу сторону. Що стосується нафти Казахстану, картина така.

За дев'ять місяців 2025 року у Казахстані видобули 75,7 млн тонн нафти і газового конденсату, або 113,2% до аналогічного періоду минулого року. План на 2025 рік – 96,2 млн тонн. Експорт нафти за дев'ять місяців склав 60,5 млн тонн, або 114,9% до аналогічного періоду 2024 року. План на 2025 рік – 70,5 млн тонн. Існує стійка пропорція.

80% видобутої у Казахстані нафти відправляється на експорт, 20% споживається всередині країни.80% експортної нафти (близько 55 млн тонн на рік) проходить через Каспійський трубопровідний консорціум (КТК). Ці труби закінчуються терміналом Південна Озеревка в тому ж Новоросійську, але в іншій локації (див. малюнок).

Решта 20% експорту розподіляються так:

• Близько 9 млн тонн казахської нафти через нафтопровід «Атирау – Самара» доставляються в Росію до системи трубопроводів «Транснефти».
• Близько 3,6 млн тонн перевалюється через порт Актау танкерами і в залізничних цистернах. З них близько 2 млн тонн доставляється в російський порт Махачкала. А близько 1,5 млн тонн йде в Азербайджан для маршруту «Баку – Тбілісі – Джейхан».
• Близько 1,2 млн тонн продається у Китай нафтопроводом «Атасу – Алашанькоу».
• І невеликий струмочок йде в Узбекистан залізницею через нафтоналивну естакаду Шагир (обсяги коливаються від 50 тис. до 450 тис. тонн на рік).

• 4 •

А далі починається магія. Наприклад, з 2023 року Казахстан стрімко нарощує поставки своєї нафти до Німеччини на НПЗ у Шведті (той самий завод «Роснефти», яким керує ФРН) по «північній» гілці нафтопроводу «Дружба». У жовтні поставили 225 тис. тонн, у 2025 році має бути 1,5-1,7 млн тонн. Решта сировини фізично може йти або в порти Чорного моря і Балтики на експорт (наприклад, частина потоку йде через БТС-2 в порт Усть-Луга), або на російські НПЗ для споживання всередині РФ. Звісно, визначити, що конкретна молекула нафти в трубі «Дружби»/танкері «казахська», а не «російська», важко.

Деталь, яку не всі враховують: між Росією і Казахстаном діє договір про транзит 10 млн тонн російської нафти до Китаю через казахські труби за маршрутом Омськ (РФ) – Павлодар – Атасу – Алашанькоу (КНР). Ще трохи постачається в Узбекистан. Тобто, є простір для магії, особливо – на рівні бухгалтерії.

Російська нафта може раптово перетворюватися на «казахську», і навпаки. Відстежити всі ці нюанси складно, занадто прибутковий бізнес, багато зацікавлених сторін. Тому заява Міненерго Казахстану може бути правдою – вони таки безперебійно постачають нафту до Самари і Махачкали. Але це взагалі ніяк не характеризує стан ПК «Шесхаріс». Це ми зрозуміємо трохи пізніше і за іншими ознаками.