Наталія Ходимчук, дружина Валерія Ходемчука, який став першою жертвою катастрофи на ЧАЕС, загинула внаслідок російської атаки на Київ 14 листопада. Жінка мешкала у будинку на Троєщині, куди влучив ворожий дрон – її квартира повністю вигоріла, а сама Наталія померла у лікарні. Ймовірно, що інші жертви та потерпілі з цієї багатоповерхівки – також чорнобильці чи члени їх родин. Як виявилось, багатоповерхівка, яку атакував російський дрон, це так званий станційний, або чорнобильський будинок. Саме тут поселили працівників ЧАЕС та їх родини, яких евакуювали з Прип’яті після аварії."Я приголомшена почутим! У будинку, зруйнованому шахедом цієї страшної на Троєщині, жили  колишні працівники ЧАЕС і їхні родини. У далекому 1986 вони змушені були в перші дні аварії залишити рідне місто Припʼять, свої квартири і все нажите майно. Їхали лише з невеликими сумками на три дні. А виявилося – назавжди.  Сьогодні вони знову залишилися без житла, без майна, а дехто – без рідних", – написала журналістка НТКУ Тамара Хрущ, яка була в цьому будинку, коли готувала випуски телепередачі "Дзвони Чорнобиля".Тамара Хрущ розповідає, що у цьому будинку отримали квартири вдови перших загиблих працівників станції. Серед них – Наталя Ходимчук. Її чоловік Валерій Ходемчук назавжди залишився під руїнами  4-го енергоблоку.  Тіло чоловіка Наталії Ходимчук поховане під руїнами 4-го енергоблоку25 листопада Наталія Романівна мала разом з іншими ліквідаторками їхати в Прип’ять для фотосесії в межах проєкту "Чорнобиль: жіноча доля"  до 40-річчя трагедії. Про це повідомило Державне агенство України з питань управління зоною відчуження."Ми втратили жінку, яка пройшла крізь чорнобильське пекло, втратила чоловіка, виховала дітей, вистояла перед трагедіями, що могли зламати будь-кого. Але не її. Наталія Романівна жила з гідністю, любов’ю і тихою силою, яка надихає всіх, хто знав її особисто чи через її історію. Вона була веселою, підтримувала інших, сяяла. Тепер її голос доєднується до голосів усіх невинних українців, убитих російським терором, – пише ДАЗВ. – Біль цієї втрати – нестерпний. І він не залишиться без відповіді. Кожна зруйнована доля, кожне життя, кожна сльоза, кожне "мамо", кожне "пробач" стане свідченням, яке обов’язково почує світ. Росія щоразу доводить своє справжнє обличчя – країни-терористки, яка не визнає ні людяності, ні співчуття.Наталія і Валерій Ходемчук, фото: ДАЗВЯк розповіли в агенстві, до повномасштабного вторгнення пані Наталія періодично відвідувала Чорнобильську АЕС, адже там, на стіні між третім та четвертим енергоблоками встановлено Меморіальну дошку її чоловіку. Саме він став першою жертвою Чорнобильської катастрофи. Його тіло так і не знайшли. Майбутнє подружжя познайомилось у прип’ятській їдальні, де Наталія працювала продавчинею. У 1975 році вони отримали квартиру на вул. Лесі Українки, 8 у Прип’яті. У родині росли дві дитини – син Олег і донька Лариса.Про аварію пані Наталія дізналася від сестри, її чоловік працював зварювальником на 5–6 енергоблоках. Валерій мав би уже бути вдома, але не повернувся з нічної зміни. По місту їздили автомобілі з дезактиваційним розчином."Наталії до кінця не було зрозуміло, що відбувається та які наслідки аварії. Відвідування медсанчастини та моргу не дали результатів – чоловіка там не було. Зневірившись, дружина  потелефонувала директору станції Віктору Брюханову.  За кілька хвилин після завершення розмови до неї приїхали представники профкому станції. Вони повідомили, що пошуки Валерія тривають, але безуспішно, порадили слухати уважно радіо та готуватися до евакуації", – згадувала вона. Наталія Ходимчук у зоні відчуження, фото: ДАЗВ Після евакуації з Прип’яті родина Ходемчуків приїхала в Болотню до брата Валерія, а потім – до його мами в Кропивню. До слова, Болотня – рідне село художниці Марії Примаченко. Валерій Ходемчук був її племінником і дуже близьким її родині. Примаченко намалювала серію картин, присвячених племіннику та Чорнобильській катастрофі.У цьому ж будинку живе Герой України Ананенко, який запобіг другому вибуху"У цьому ж будинку живе Герой України Олексій Ананенко інженер-механік ЧАЕС. Він був одним із трьох добровольців, які ризикуючи життям, запобігли другому можливому  вибуху на ЧАЕС. Інших прізвищ постраждалих  і прізвищ загиблих не повідомляють", – повідомОдексій Ананенко один з трьох водолазів, які виконали надзвичайно небезпечне завдання – спустили воду з резервуара під реактором, що допомогло уникнути другому вибуху, який міг бути значно більш руйнівним.Як повідомляли в радянській пресі, а пізніше і в серіалі "Чорнобиль", Валерій Беспалов, Борис Баранов та Олексій Ананенко  добровільно зголосилися виконати цю місію. Вони були добре обізнані з конструкцією енергоблока і знали, де розташовані засувки.  Однак в коментарі ВВС після виходу серіалу, Олексій Ананенко розповів, що насправді вони не зголошувались. Завдання сформулювала урядова комісія. Тоді існували побоювання про те, що контакт "лави" реактора з водою викличе непередбачувані наслідки, тому треба було спустити воду з резервуарів під реактором. А для цього треба було відкрити засувки на глибині трьох метрів під станцією. Тунелі були затоплені. Пожежники відкачали з затоплених тунелів достатню кількість води, аби можна було спускатись, саме коли була їхня зміна. Саме Олександр Ананенко попросив гідрокостюми, аби хоч якось захистись від води, оскільки на той момент ніхто не знав, який там рівень радіації А обличчя захищали звичайні респіратори. Лише у 2019 році Олексію Ананенку надали звання Герой України. Валерій Беспалов та Борис Баранов отримали звання посмертно.Унаслідок комбінованої російської атаки по Києву у ніч на 14 листопада "прильоти" зафіксовано на 30 локаціях. Найбільш постраждалі – Дніпровський, Деснянський, Оболонський та Подільський райони. Кількість загиблих зросла до семи людей.