Чому так? Бо маємо двоетапний парадокс: 1. Зеленський забезпечив базову стійкість, яка вберегла від розвалу державу під тиском агресора, провів невідкладні заходи, створив базис оборони та функціонування в умовах війни та перебудував міжнародну підтримку, НЕ прогнувся під дволикі вимоги як ворога, так і союзників багато разів. Зробив, як міг та умів. Але зробив. Отже, колапсу не трапилось. 2. Але наступний крок — перебудова країни, непрості НЕпопулістичні рішення, реформа армії, реалізація запиту на справедливість, очищення оточення, перезапуск ОП тощо. А він цих кроків не робить. І тепер ми опинилися в справжній часовій петлі. Коли базис є, проте відбувається поступове виснаження всіх компенсаторних механізмів, як при тривалій хворобі, коли організм бореться проти агресивної бактеріальної інфекції, але з допомоги отримує малиновий чай і припарки замість антибіотиків та хірургічного вскриття нагноєнь. 1000 грн — беззмістовна витрата, припарка. Вкотре. Треба: - Перезапуск ОП з новим керівником і структурою війни. - Посилення ролі Кабміну. - Створення нової коаліції у ВРУ з перезапуском ряду ключових комітетів. - Звільнення Сирського і реальна реформа війська.