1. Підсумовуючи перший тиждень скандалу можемо виділити кілька важливих речей:цей скандал став найбільшим за всю історію України і його політичні наслідки будуть мати багаторічне значення. Його неможливо буде загасити (забути) чи витіснити іншими приводами в багаторічній перспективі. Він житиме своїм життям і буде вагомим фактором політичного життя наступних років з усіма відповідними наслідками для головних Акторів по обидві сторони барикад;сьогодні можна говорити про те, що бюрократична система знаходиться в розбалансованому стані й зібрати її докупи буде вкрай складно. Це один з головних викликів. Поки, на щастя, мова не йде про некерованість системи. Ми можемо говорити лише про точкові італійські страйки. Але, в цілому, бюрократія причаїлася в очікуванні розвʼязки. Зараз головне — поки нема саботажу;настрої українців, схоже можна звести до формули: ми не вийдемо на Майдан, ми все згадаємо, ми ще більше ненавидимо ТЦК (думаю ТЦК стане проблемою номер три після війни та корупції з усіма відповідними наслідками;про настрої в армії скажу лише дуже коректно: маршу  на Київ не передбачається, як би це комусь не хотілося.Читайте також: Європейці пропонують знизити градус Міндіч-гейту2. В наступні два тижні буде спроба відправити у відставку уряд Свириденко і замінити його на інший уряд. Станом на зараз в Раді немає голосів ні на що: ні на відставку уряду, ні на призначення нового, ні на новий бюджет. Іншими словами, до всіх інших, додалася типова парламентська криза. Це не найстрашніша, але все ж вагома криза. Вона все одно завершиться відставкою цього уряду. Питання тільки коли: в листопаді чи через три-чотири місяці. 3. В парламентсько-урядовій кризі є два критичних моменти:затягування кризи призведе до різкого зменшення управління в бюрократичній системі. Точкові італійські страйки можуть перетворитися на  масові;розмови про новий уряд ведуться в кадровій, а не ціннісній площині. Є велика загроза, що всі зміни, які пропонуватиме новий уряд, зведуться до збільшення ролі іноземців в призначенні чиновників та наглядових рад. Без дискусії про те, які реформи має провести цей уряд його призначення не матиме жодного вагомого ефекту крім тимчасового випуску пари.3. За цей тиждень ми почули цілу низку натяків про те, що друга серія Міндіч-гейту, якщо вона буде показана, буде стосуватися питань зброї. Я схильний вважати, що ця серія, якщо вона існує,  зʼявиться значно пізніше. Вона потрібна виключно для теоретично можливого майбутнього переговорного процесу. Але, як відомо, страх очікування інколи гірший за саме очікування.Читайте також: Справа Міндіча: Джина випустили з пляшки4. Днями я писав про часову "вилку" для України.до 1.12.25 Єврокомісія мала б знайти механізми розморожування російських активів для передачі Україні (після нашого скандалу шанси зменшуються);з 1.03.26 починається критичний період для українського бюджету.Якщо в цей проміжок не буде знайдено механізмів фінансування, в нас наступить величезна криза (думаю, будуть знайдені якісь тимчасові рішення). 5. Всі ці речі (плюс ситуація на фронті, невідомість з енергетикою та ін.) дозволяють припустити, що існує варіант підштовхування нас до переговорів в березні-травні 2026. Це окрема тема, але тут я хотів звернути увагу лише на такі речі:ми не можемо допустити того, щоб питання миру було підвʼязано від гарантій безпеки для ЄС;гарантами відносно тривалого миру (попри всю умовність цього поняття) окрім ЗСУ та нашого ВПК може бути або Китай або Китай та США. Іншого  варіанту просто не існує.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.