В останні дні мене часто запитують – що відбувається і що я про це думаю? Звідси і виникла ідея написати колонку, щоб зекономити і собі і людям час.

Що сталося?

Якщо максимально коротко і простою мовою – розслідування викрило, що в найближчому колі президента відмивають значні державні гроші. Не просто крадуть, а цими ж грошима з чорної каси скидаються потім на застави, скупляють елітні авто і нерухомість, дають хабарі. Фестиваль феєричного лицемірства.

Чому це так боляче вразило суспільство, адже корупція для нас не новина?

З кількох причин.

1. Тому що це близьке оточення президента. Призначені особисто ним міністри і топменеджери компаній. І саме тому велика частина людей не вірить, що президент міг про це не знати.
2. Тому що в цей же час волонтери збирають по кілька гривень, щоб закупити необхідне на фронт. Матері віддають "гробові" за своїх синів на закупівлю дронів, "щоб захистити тих дітей".
3. Тому що в цей же момент падає Покровськ, оточують Костянтинівку, Мирноград, ворог доволі швидко захоплює Запорізьку і Дніпропетровську області. Ми заходимо в найважчу воєнну зиму. Значно важчу, ніж всі попередні.
4. Тому що сотні тисяч людей загинули і потрапили в полон, важко поранені. Це тіла, які лежать в полях, це катування по російським ямах, це пожиттєвий біль від ампутацій і випалених очей.
5. Тому що Україна б'ється з останніх сил, закриваючи своїм скривавленим тілом всю Європу, відтягуючи час потенційної Третьої Світової.
6. Тому що найкращі і найсміливіші з нас закінчуються. А ті, що залишились, розуміють свою приреченість.

Ця війна забере більшість активних, чесних і гідних людей. Більшість з нас. Повірити, що в цей же час, друзі президента оплачують своїм шл*хам дорогі тачки і виводять сотні мільйонів наших грошей на нові вілли дуже боляче.

Частина людей наділяє свою владу певними "батьківськими" рисами. До цього моменту була ще віра, що біль війни українська сім'я проходить разом.

Що людям у владі теж боляче стояти над братськими могилами, заходити в госпіталі до молодих обпалених хлопців, бачити сльози батьків на гектарних, безкраїх цвинтарях з прапорами в землі.

Повірити, що поки ти віддавав останнє, витягував обгорілі тіла дітей по частинах з-під завалів, божеволів від болю хірургічних ножів, виповзав тижнями з полону, поки ти молився перед смертю, поки йшов в один кінець, щоб виграти всім час – твої "батьки" крадли в тебе на кокс, тачки і шлюх.

Це боляче до лютого, собачого виття. За таке виженуть навіть із борделю, за розпусту.

Яка позиція влади?

Достеменно не знаю, можу лише гіпотетично припустити.

Як і у будь-якій владі там є два умовних табори – покидьки та чесні люди. Покидьки розбігаються як щурі з корабля, хто за кордон, хто на лікарняний, хто просто залягає на дно. Слідкують за новинами, тому що в кожному новому серіалі цього сезону може виплисти ще більше.

Ніхто повністю не пам'ятає всі розмови, всі схеми, всі імена, які звучали на зустрічах. Тому для багатьох зараз життя як на голках. Наче дивишся серіал, де в ролі головного виродка ти сам, але ніколи до кінця не знаєш, що буде далі.

Через цю невизначеність зараз, скоріш за все, відбувається торг компроматами. В різних силовиків та рішал є своя скриня компроматів один на одного. Саме тому зараз час для активних торгів: "Якщо ви покаже все про нас – ми покажемо про вас. Хто без гріха? Тому давайте хоча б не все. І оці прізвища точно не повинні звучати".

З високою ймовірністю ті, хто замішаний в схемах, мають для себе виправдання – мовляв частина цих грошей йшли на добрі справи: потрібні були "швидкі гроші", щоб закривати якісь "правильні" питання.

Бути повним покидьком, визнати, що обкрадаєш народ, який прямо зараз вбивають – морально важко, навіть для повних відморозків. Переважно людина завжди знаходить собі виправдання, навіть якщо це четверта елітна тачка чи маєток.

У цьому серіалі буде ще дуже багато нових прізвищ і відкриттів, крім енергетики, є оборонка та інші галузі. Впевнена, що там теж знайдуть багато цікавого.

Щодо чесних службовців – є порядні люди у владі, це факт. Ті, яким особисто боляче бачити, як ми втрачаємо країну. Про них коротко: вони сильно демотивовані, для багатьох це так само льодяне відро жорсткої реальності, про яку вони дізнались мало не з новин, разом зі всіма.

Навіть в церквах буває розпуста, і навіть в борделях звучать найщиріші молитви.

Що робити владі?

Я не претендую на те, щоб роздавати комусь поради. Тим паче владі під час загальнодержавної політичної кризи такого масштабу. Тут лише моє скромне бачення зі сторони.

Для початку потрібно усвідомити серйозність ситуації .

Що це не вдасться просто списати на чергових "грантоїдів за картонками".

Що немає нічого підлішого, ніж зрадити тих, хто віддає за тебе своє життя. Хто наївно, з дитячою добротою, вважав вас "батьками". До останнього вірили, що як би важко не було, але ми в цій біді б'ємся всі разом. І які б там "нагорі" в них проблеми не були, але "Президент і команда – наші хлопці, ми їх обрали, вони не втекли в найважчий час, вони за нас."

Зраду в сім'ї пережити можна. Особливо в сім'ї, де або сильно люблять один одного, або немає куди один від одного діватися. Але треба бути готовим, що такої довіри як раніше, вже ніколи не буде. Що старі образи будуть з'являтися в сварках все частіше, що треба дуже багато любові і терпіння, щоб зберегти базове людське спілкування і хоча б не розстатись ворогами.

1) Найкраще, що зараз можна зробити – оперативно дати жорстку, безкомпромісну справедливість.

Показати змученим війною людям, що так, сталася кричуща несправедливість, так це відповідальність всієї влади. Але ніхто не вмиває руки. Всі, хто винен, будуть звільнені, отримають санкції і навіть сядуть. Сядуть всерйоз і надовго. Незалежно від того, хто кому був другом. Бо на тому рівні влади вже не може бути твоїх власних друзів чи ворогів, лише союзники або противники твого народу.

Встановити безпощадну справедливість, пояснити людям, що сталось, і стабілізувати ситуацію.

2) На майбутнє – дуже жорстко контролювати кожен рух: "любих друзів".

Нульова толерантність до схем, бо раніше чи пізніше все таємне стає явним. А реальна влада і справжня свобода приходить тоді, коли на тебе немає жодного компромату, коли ти чистий і перед собою, і перед людьми. Коли не страшно почути своє прізвище на плівках від чергового полупокера, а страшно лише обманути довіру людей.

3)  І останнє – поступово підходити до формування уряду національної єдності, переформатовувати команду.

Призначати людей не за принципом лояльності, а за принципом професіоналізму.

Шукати розумних і доброчесних, вони ще є, і хочуть працювати, бо розуміють масштаб катастрофи.

Відходити від ручного управління, як би не було страшно відпустити.

Треба очиститись від смертних гріхів, щиро покаятись і спокутувати вину перед своїми людьми чесною, сродною працею. Спокутувати тим, щоб захистити народ свій обраний.

Що робити нам всім?

Тверезо, без емоцій усвідомити, що сталося і спокійно рухатись далі.

В нас немає нікого, крім нас самих, і в нас немає варіантів здаватися. Так, корупційним "тріпером" у владному "борделі" заражені не одиниці, ця проблема роз'їдає зсередини всю систему.

Диявол завжди криється в деталях і заграє з нашими пороками. В цьому випадку нашу державу намагаються потопити через банальний гріх жадоби, а святу самопожертву мільйонів людей пробують обнулити зажерливою хтивістю кількох десятків тупих, лицемірних боровів.

Обов'язково варто звернути увагу, як майстерно десятки тисяч російських ботів намагаються використати ситуацію , щоб демотивувати нас всіх.

Вони поширюють заклики кидати фронт, робити військовий переворот, бомбити урядовий квартал, негайно призначати вибори, підписувати все, що захоче росія, на їх умовах, і так далі. Якщо ви бачите ці та подібні коментарі – за цим або відверті ідіоти, або оплачний ворог. Скоріше всього ворог. Це момент, коли треба відходити від інфантильного бажання мати добрих "батьків" десь там на горі.

Момент, де час усвідомити, що "батьки" – точно такі самі люди, з властивими всім людям пороками.

Тож не варто чекати поки нас "заспокоять і візьмуть на ручки".

Час ставати дорослими, час розуміти, що і я сам, і моя сім'я, і навіть моя країна – це моя особиста відповідальність. Відповідальність кожного з нас.

Що ніхто не прийде і не врятує. Що треба брати все в свої руки.

В нас немає варіантів здаватися, просто тому, що прийдуть росіяни і половину вб'ють, а іншу поженуть воювати проти європейських країн.

Тому треба брати і робити, як би страшно не було.

Бо значно страшніше піти з цього світу, не зробивши нічого доброго, коли часу вже не залишиться. Страшно, не мати що собі сказати в кінці, страшно втратити впусту час життя. Бо вмираємо ми все одно кожен наодинці з собою, і себе не обманеш. Тому так страшно красти на біді у своїх.

А у всіх добрих справах брати відповідальність не страшно. Треба просто об'єднуватися з такими ж світлими людьми і робити світлі речі, не дозволяти чужим розпусним порокам і спокусам розхитувати власний розум і душу. Адже в кожного з нас в кінці лише свої рахунки, кожному сплачувати своє.І хай поможе нам Господь та всі добрі сили. У всіх умовних борделях та церквах по шляху нашого життя.

Марія Берлінська