"Російськомовні українці" мають, мені здається, нарешті зрозуміти, що "російськомовними українцями" вони можуть бути тільки в Україні, що якщо сюди прийде Росія — а вона вже прийшла на окуповані наші землі — ніяких українців тут не буде, ні україномовних, ні російськомовних, ні будь-яких інших.Тому така печальна доля українських колаборантів — бо навіть вони рано чи пізно стають чужими для "руского міра", бо навіть краплини українства він не потерпить — навіть українства несвідомого.І навіть "російськомовні українці" будуть там вважатися назавжди "фашистами", а тому будуть знищуватися, фізично чи морально.Україна дає свободу, — зокрема, на жаль, свободу бути проти України та української мови, але така доля вільних країн, в яких свобода є цінністю. От тільки хотілося б, щоб свободу цю громадяни використовували відповідально, і розуміли всі наслідки спрямування свободи проти неї самої — бо в Росії ніякої свободи не буде — і не буде ніяких прав іти проти "лінії партії", і взагалі жити всупереч — як українці будь-яких мов дуже люблять.Читайте також: Росія нас хоче перетворити цією війною в себеУ цьому трагічний суперечливий вузол свободи: що її більше, то менше її цінують; що її більше, то частіше її спрямовують проти неї самої. Але треба бути відповідальним, щоб це усвідомити й цього не допустити.І логічний парадокс, в який попадають "російськомовні українці" полягає в тому, що аби зберегти своє право на ідентичність і протест, вони мають робити будь-що можливе, щоб тут була Україна, а не Росія. А для цього вони мають збільшувати присутність української мови у своєму житті, а не зменшувати її.Навіть якщо вони хочуть так і залишитися "російськомовними українцями".ДжерелоПро автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕНРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.