Питання українських поховань на території Польщі й досі залишається одним із найсуперечливіших у двосторонніх відносинах. Частина польського суспільства сприймає могили воїнів УПА не лише як місця пам’яті, а як символи складного та болючого історичного минулого. Саме тому будь-які спроби відновлення таких поховань або встановлення пам’ятників часто викликають гострі дискусії – і серед громадськості, і серед політиків. Про це польський історик Лукаш Адамський розповів в інтерв’ю «Главкому».

Адамський зокрема розповів, що могила на горі Монастир сприймається частиною соціуму не як звичайне поховання, а як свого роду військовий пам’ятник на честь УПА (у березні 1945 року поблизу цієї гори сотня УПА вступила в бій з переважаючими силами військ НКВД, в результаті чого 62 упівці загинули; а у червні 2015 року невідомі зафарбували гранітний хрест і знищили надмогильну плиту з іменами воїнів).

Польська влада відновила пам’ятний знак на цьому місці, однак без переліку імен похованих воїнів, який було знищено під час акту вандалізму у 2015 році. Тоді невідомі зафарбували гранітний хрест і розтрощили плиту з прізвищами полеглих.

«Мені б хотілося, щоб ця могила була відновлена так, аби ніхто в Україні не мав сумнівів у щирості польських намірів – із переліком імен і прізвищ. Але тоді, боюся, доведеться ставити біля неї цілодобову охорону. Напис «солдат УПА» точно притягне вандалів – як наших, так і тих, хто діятиме на замовлення російських спецслужб», – зазначив Лукаш Адамський.

Адамський визнає, що українські могили з символікою УПА сприймаються в Польщі неоднозначно, адже для частини суспільства УПА асоціюється не лише з антикомуністичною боротьбою, а й із трагічними сторінками польсько-українського протистояння.

Водночас, за його словами, Україна має повне право нагадувати і про власні історичні травми – пацифікацію Галичини у 1930-х роках, табір у Березі Картузькій та операцію «Вісла» 1947 року.

Також Лукаш Адамський заявив, що поляки під час подій на Волині діяли переважно у стані афекту, відповідаючи на дії Української повстанської армії. На його переконання, саме УПА розпочала етнічні чистки, а польська сторона лише оборонялася. Адамський наголосив, що серед польських істориків немає суттєвих розбіжностей щодо трактування подій Волинської трагедії. 

Лукаш Адамський заявив, що Україні ніколи не вдається знайти добрий час для обговорення Волині через постійні внутрішні виклики, включно з війною та кризами. Історик пояснив, що з моменту здобуття незалежності Україна постійно стикалася з об’єктивними перешкодами для ведення історичних дискусій: радянським спадком, економічними труднощами, Помаранчевою революцією, Євромайданом та нинішньою війною.