Я ніколи не заздрив президенту Зеленському, а тепер не заздрю ще більше. Але вихід є…

Трошки роздумів на тему «Корупція під час війни. Чи треба нам хитати човен?»

Україна переживає найтяжче випробуванням в історії. Армія тримає фронт. Ті, хто не на фронті, мають тримати тил і армію. А влада має тримати баланс: гарантувати ефективність, виправдовувати довіру, забезпечувати стабільність там, де її ще можна забезпечити.

Але що робити, коли посеред  В  І  Й  Н  И спалахує масштабний корупційний скандал, такий, як ось зараз? Він підриває авторитет найвищих посадовців вже зараз – до вироків суду. І виборів на горизонті нема.

Чи не ризикуємо ми так підірвати державу зсередини?

Сьогодні я почув багато разів це питання, прочитав кілька подібних дописів, пронизаних цим страхом.

Відповідь на все це може бути така: довіра – також наш ресурс оборони.

Оборона – це не лише танки, ракети, а тепер – дрони.

Нашу оборону також тримають економіка, мораль і довіра один до одного, до війська і до влади також.

Якщо громадяни починають вірити, що «нагорі всі все крадуть», мотивація зникає, наш дух занепадає. І саме цього добивається наш ворог. «В Україні крадуть, крадуть, крадуть…». Безперервно гавкають шарії і й інші йому подібні. Вони сіють між нас зневіру безперервно, не чекаючи чергового відео від НАБУ.

Але вбивчу роль корупції, а особливо корупції в останні чотири роки ми розуміємо й самі. І замовчувати її теж не можна.

Саме тому у ці дні настав дуже важливий момент.

Розслідування є. Далі має йти швидке і повне очищення від людей, які замарані в цьому.

Без таких кроків не може бути стійкості ЗСУ, стійкості енергетики – нашої стійкості.

Дилему «правда чи стабільність» проходили багато країн.

• США під час Другої світової не зупиняли розслідування зловживань у закупівлях. Цей контроль не послабив державу, а робив її ефективнішою.
• Економічна злочинність була проблемою і в Червоній армії. Сталін її вирішував дуже просто.))) Жаль, зараз так не можна). Навіть у 1941-45 роках в СССР не припиняв вихід журнал «Социалистическая законность», там можна почитати про методи тодішніх цукерманів і що з ними робили.
• Ізраїль живе в стані постійної зовнішньої загрози, і він неодноразово переживав корупційні скандали на рівні прем’єрів. Проте судові процеси не стали підставою для дестабілізації – навпаки, вони ставали доказом сили інститутів.

Україна нині у дуже важливій точці: між бажанням не «хитати човен» і необхідністю не допустити, щоб цей човен потопив ворог.

То що ж робити?

Замовчування – небезпечніше.

Тому рецепт один на всіх: реакція має бути інституційна, а не емоційна. ЗМІ, опозиція і лідери думок утримуються від хайпу і злої радості. А влада на викриття, підкріплене розслідуванням НАБУ чи журналістів, публічно реагує рішеннями, а не «гасить» тему заявами. Так довіра не руйнується, а відновлюється.

Наша спільна біда, яка триває вже 11 років, не скасовує справедливість – вона її вимагає.