Тріумф Орбана після зустрічі з Трампом – усі американські санкції стосовно російської нафти, газу та ядерної енергетики для Угорщини не діятимуть протягом року. Для режиму Орбана це означає перемогу на виборах навесні 2026 року і нове політичне життя до кінця десятиліття. Принаймі, тепер Орбан та його поплічники типу Сійярто в цьому переконані й переконують інших, хоча далеко не факт що так трапиться.

• 1 •

Брехня перемагає. Систематична і послідовна брехня Будапешта, починаючи з травня 2022 року про те, що Угорщині не вижити без російських енергоносіїв, взяла гору. Те що, «(де)генеративний інтелект» Білого дому таку брехню й окозамилювання від Орбана може сприйняти, особливих сумнівів у мене не викликало. І справа тут не в тому, що «король» з Мар-а-Лаго не вдається в деталі і в його голові можуть уживатися цілком протилежні речі. Просто Трамп має давні симпатії до Орбана, але ж знову не тільки це. Дунайський дуче ще ж є довіреною особою його кумира – кремлівського фюрера.

• 2 •

Хід троянським конем. Для Трампа, як і для Путіна, Євросоюз – зайва конструкція, яка заважає глобальним амбіціям їхнього експансіонізму та гегемонії. Тому радощі Брюсселя з приводу санкцій США проти провідних російських нафтових компаній в контексті синхронізації дій з обох берегів Атлантики (після 19-го пакета ЄС) явно були передчасними. Насправді це схоже на чергові ігри «(де)генеративного інтелекту» з Мар-а-Лаго, щоб привернути увагу свого кумира у Москві. А той подав сигнал надії на зустріч, зробивши хід своїм «троянським конем» – Орбаном, який відвідав Вашингтон і привіз не тільки компліменти Трампу, але й вісточку з Кремля.

Її своєю чергою доставив Сійярто, який встиг у середині жовтня встиг побувати у Москві (13-й раз з 2022 року) на «Російському енергетичному тижні-2025», виступити там з полумʼяною промовою, назвавши дії Брюсселя по відмові від російських енергоресурсів «божевіллям», а наприкінці жовтня відвідати Мінськ для участі в євразійській безпековій конференції спільно з «поважними й авторитетними» учасниками з КНДР, М'янми, Республіки Сербської під патронатом спецпосланця Китаю та Лаврова. Там Сійярто не тільки виступив російською мовою з дифірамбами Кремлю, повторюючи наративи російської пропаганди, але й зустрівся зі своїм візаві. Вісточка з Кремля – підтвердження готовності до саміту Трамп – Путін в Будапешті, тобто, знову поводити Трампа за носа, щоб санкції проти «Роснефти» та «Лукойла» не запрацювали з 21 листопада.

• 3 •

Брюссельські шмарклі. В Брюсселі невдоволені діями Будапешту. Навіть публічно про це сказали в притаманному толерастично-критичному стилі – «неповага до позиції ЄС», «неправильний сигнал Путіну», тощо.

Неприпустимим є те, що за 3,5 роки в ЄС не приборкали троянського коня Кремля. Будь-яке зміцнення позицій Кремля через своїх проксіз в Європі загрожує ЄС руйнацією зсередини. Більш того, усілякі намагання задобрити, порозумітись, знайти компромісні рішення, випровадити «випити кави», тощо не дали зрештою позитивного ефекту.

Гонитва Брюсселю за збереження примарної єдності і одностайності ЄС, якої давно немає, має неприйнятно високу ціну. Європейський союз тут діє як свого часу інший союз – радянський – будь-що демонструвати «непорушну єдність», якій одного разу раптово настав кінець. Практично, Дунайський дуче демонструє брюсельським «слимакам» в Берлемонті, хто заправляє в ЄС. Мовляв, як ми з Трампом вирішим так і буде, а не так як ви там собі в Брюсселі хочете.

• 4 •

Матчастина. Важливо розуміти технічні та бізнесові речі, щоб розвінчувати брехню з берегів Дунаю. Мені тут відомо чимало, оскільки свого часу доводилось мати справу з усіма компаніями-операторами нафтотранспортних систем в Словаччині, Угорщині, Чеській Республіці та Хорватії. Я не раз про це писав, говорив, але усе ж ще раз повторюсь. У чому Орбан та Сійярто вводять усіх в оману?

4.1. Ще з 2022 року, в інтервʼю іспанській El Pais, Сійярто твердить, що Угорщина не тільки не має виходу до моря, але й залежить від російської нафти та газу через свою історично побудовану інфраструктуру. Про російську нафту та історично побудовану інфраструктуру (нафтопровід «Дружба») він не лукавить, але не говорить про те, що Угорщина мала і має альтернативу. Насправді, в нафтотранспортному вимірі Угорщина має вихід до моря – Середземного, через нафтопровід «Адрія» та хорватський термінал на о-ві «Омішаль» в Адріатичному морі, які є не менш історичною інфраструктурою ніж «Дружба».

4.2. Сійярто твердить, що угорський НПЗ розрахований лише на російську нафту. Так склалося, мовляв. Нічого подібного. До 40% нафти, що переробляється в Сазхоламбатті, може бути неросійською (різний % в різні роки). МОЛ має свої видобувні активи в Північному морі, Казахстані, Курдистані, Азербайджані, чим дуже пишається. А ще є власний видобуток на території Угорщини та Хорватії. Але чомусь про це не згадує Сіярто, торочачи весь час про російську нафту.

4.3. Чому Сійярто не згадує про альтернативи? Та тому, що на російську нафту для Угорщини існує спеціальна ціна (не ринкова), яка й забезпечує неабияку маржу не тільки і не стільки для МОЛу, скільки для Орбана і Ко через багаторічну безперебійно працюючу відточену до досконалості відкатну схему з офшорами. Подейкують, що мінімально Орбаностан має від Мордору 20-відсоткову знижку на нафту з Росії.

• 5 •

Про альтернативи.

5.1. Звернусь до фактів від угорської MOL Group 10-річної (!) давнини. Пресреліз від 9 лютого 2015 року – він є на сайті компанії – констатує, що MOL Group і Transpetrol (словацький нафтотранспортний оператор) завершили реконструкцію та розширення потужності відгалуження нафтопроводу «Дружба-1»/«Адрія» між Сазхоламбаттою та Іполішагом у Словаччині.

Завдяки цим стратегічним інвестиціям Угорщина, Словаччина та Чехія тепер зможуть додатково диверсифікувати свої постачання енергії, що значно покращить регіональну енергетичну безпеку… Загальна вартість інвестицій склала $80 млн. Окрім реконструкції нафтопроводу «Дружба-1»/«Адрія», MOL Group також збільшила пропускну здатність угорської ділянки нафтопроводу Adria, що з’єднує Адріатичне море зі Словаччиною з нинішніх 10 млн тонн на рік до 14 млн тонн…

Ця інвестиція має стратегічне значення, оскільки дозволяє MOL Group задовольняти потреби в нафті свого Братиславського НПЗ з Адріатичного моря. Таким чином, безпека постачання Угорщини та Словаччини значно покращилася, а ступінь їхньої односторонньої залежності на даний момент зменшується. Ділянка з розширеною потужністю також може сприяти безпеці постачання Чеської Республіки – через цей маршрут чеські нафтопереробні заводи також можуть отримувати сиру нафту з нового джерела. Як витікає з цитованого вище пресрелізі МОЛу 2015 року, потужність нафтопроводу «Адрія» було збільшено внаслідок реконструкції до 14 млн тонн, тобто з середземноморського ринку МОЛ може забезпечувати обидва своїх НПЗ (в Угорщині та Словаччині) повністю.

Потужність НПЗ «Дуна» у Сазхоламбатті – 8,1 млн тонн, «Словнафту» у Братиславі – 5,5 млн тонн, тобто сумарно 13,6 млн тонн. Отже, нафтотранспортна альтернатива забезпечує МОЛ більш ніж на 100%, особливо беручи до уваги, що НПЗ не завантажені на усі 100%. У 2015 році, як зазначено у пресрелізі МОЛу, вони навіть на Чехію хотіли постачати нафту, використовуючи надлишкові потужності. Тому, Сійярто відверто бреше, що потрібно розширювати «Адрію», це вже давно зроблено.

5.2. Постачальна альтернатива. На Середземноморському ринку можна придбати будь-яку нафту, у тому числі і сортів, близьких до російської експортної суміші або ж створити власну суміш, придбавши декілька сортів нафти. На це й була націлена корпоративна політика МОЛу після того, як він неохоче пішов з Росії у 2016 році, остерігаючись негативних наслідків від санкцій ЄС проти РФ після вторгнення до України у 2014-му.

У листопаді 2019 року МОЛ придбав від «Шеврону» 9,57% акцій в групі нафтових родовищ Азері-Чираг-Гюнешлі (AЧГ) в Азербайджані, розташованій в Каспійському морі, а також 8,9% акцій в трубопроводі Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД), що транспортує сиру нафту з АЧГ до турецького термінала Джейхан на Середземному морі. А ще МОЛ має нафтовидобуток в Іракському Курдистані, а також в інших регіонах, про які йшлось вище.

Отже, і вибір сировини, і логістика доволі добра – бери яку хочеш нафту, вези танкером до термінала «Омішаль» у Хорватії і звідти нафтопроводом «Адрія» прямісінько на НПЗ в Сазхоламбатті та Братиславі. Тільки тут працюють ринкові, а не спеціальні ціни під Орбана, як у випадку з російською нафтою по «Дружбі». І відкатів не буде, або будуть, проте не такі як від операцій з російською нафтою.

5.3. Про переробку. Сійярто з Орбаном бідкаються з 2022 року, що потрібні будуть шалені гроші і років зо 4 для переналаштування процесингу на неросійську нафту. Передусім, цей НПЗ вже давно використовує неросійську нафту, більше того, на різних нафтогазових форумах 2000-х років, коли з українського боку пропонувалось для НПЗ Центральної Європи брати каспійську нафту, переробники похвалялись тим, що в чистому вигляді вони її переробляти не будуть, але у відповідних сумішах з іншими сортами вони вже мають неабиякий досвід. Десятки (!) сортів нафти, мовляв, перепробували, беручи її з моря. НПЗ «Дуна» зазнав декілька етапів модернізації, оновлення технологічного обладнання.

Останнє, у 2019 році в Frames Group було замовлено устаткування для додаткового очищення та знесолювання сировини, що «дозволяє переробляти понад 50 додаткових сортів нафти». Звісно, що усе це чогось коштує, але тим не менше НПЗ в Сазхоламбатті характеризується європейськими експертами з нафтопереробки як такий що має диверсифіковане забезпечення сировиною та стійкий до конкуренції.

А ось в чому не брехав Петер Сійярто ще у 2022 році, то це коли почав ображено скаржитись в інтервʼю El Pais, що «нас завжди представляють як друзів росіян і шпигунів Путіна». Обмовочка за Фройдом…

• 6 •

Про справи домашні. Судячи з того, як активно (аж до огидного) здійснюється плазування перед Орбаном з боку українських можновладців, можна дійти висновку, що санкцій на транспортування російської нафти (перемаркованої на папері в угорську) не буде. Будуть «арктичні санкції» проти Росії, будуть «космічні санкції», які завгодно інші, але не ці. Чому? Угорці вже давно відпрацювали алгоритм впливів на Київ, використовуючи не тільки хунгарофілів у владі, але переважно неофіційні комунікації (не виключено, що це з часом поповнить список «діянь Міндіча») і домагаючись свого, не йдучи на поступки Києву.

Так, наприклад, ще у 2023 році зі списку НАЗК спонсорів війни був виведений угорський OTP-банк, як конструктивний крок з українського боку задля розблокування Будапештом військової допомоги Україні від ЄС, але з Будапешта у відповідь заявили, що усе одно блокуватимуть надання такої допомоги.

Нещодавно урядовий віцепремʼєр запопадливо випромінює оптимізм, що під час зустрічі Трампа та Орбана може бути порушене питання зняття угорського вето на початок переговорів про вступ України до ЄС. Але позиція Будапешта лишається непорушною. Перед цим виконується ганебне плазування тим же персонажем з законопроєктом про мови.

Очільник МЗС України після масованого російського удару 7 листопада по енергетичній інфраструктурі, пише в соціальних мережах, що війна закінчиться тільки в разі позбавлення Росії енергетичних доходів, ігноруючи при тому загальновідомий факт, що українська державна компанія «Укртранснафта» допомагає Росії справно отримувати такі доходи як і десять, і три роки тому, так і зараз, перекачуючи нафту для «підгодівлі» троянських коней Кремля в Європі, передусім в Угорщині.

Більше того, увечері 7 листопада удар БпЛА був спрямований якраз проти нафтоперекачувальної станції УТН «Августівка», що поблизу Одеси, а 20 жовтня масованого удару було завдано по нафтотерміналу «Південний», який хоча і є з недавніх пір окремим підприємством, але технологічно – це ключова ланка нафтопроводу Одеса – Броди. Саме цей трубопровід, до речі, Зеленський напередодні пропонував США для співпраці, щоб обнулити постачання російської нафти в Європу.

Отже, росіяни вжили превентивних заходів, щоб не допустити небажаного для себе сценарію, коли неросійська нафта (американських компаній, що працюють на Каспії) може прийти до термінала «Південний» і звідти може транспортуватись маршрутом Одеса – Броди – «Дружба» до НПЗ в Угорщині та Словаччині.

Показово, що це ніхто з офіціозу ні пари з вуст про ураження обʼєктів нафтотранспортної системи. Аякже, адже тоді рухне аргументація, що, мовляв, поки качаємо російську нафту, то ударів по нафтотранспортній інфраструктурі не буде. А щоб Служба Божа, бува, не проявила зайвого інтересу до схематозів окремих «нафтотранспортників» з угорцями (читай – росіянами), то можна їй організувати парочку авто в якості гуманітарної допомоги через підконтрольний фонд.

У Москві і Будапешті знають, що з Києва буде оглушливе мовчання як з приводу санкцій по «Дружбі», бо ж «капає» кому потрібно, так і з приводу уражень обʼєктів УТН. А якщо Сили оборони України зрештою виконають «санкційні дії» і знесуть остаточно ЛВДС «Унеча», то верховне головнокомандування знесе очільника Сил безпілотних систем, який «не в темі, і не в долі».

Поглянемо, що трапиться після 21 листопада.