Поточна динаміка зовнішньої торгівлі в Україні демонструє глибокий дисбаланс. За дев’ять місяців 2025 року імпорт товарів зріс на 16,3%, тоді як експорт скоротився на 4,2%. Основні причини – падіння аграрного виробництва, руйнування гірничих підприємств і скасування товарного безвізу з ЄС. Експорт продовольства та агросировини скоротився на 8,9%, мінеральних продуктів – на 12,2%.

Водночас позитивним сигналом є зростання на понад 10% експорту товарів із більшою часткою доданої вартості – продукції хімічної, легкої, деревообробної промисловості, будматеріалів і машинобудування. Це свідчить про повільну, але реальну диверсифікацію структури експорту.

Імпорт: зростання потреб і обмеження виробництва

Імпорт зріс у всіх ключових групах – енергообладнання, паливо, машини, транспорт, продовольчі товари. Найбільше – «машини, устаткування, транспортні засоби» (+32,9%). Збільшення імпорту пояснюється потребами ЗСУ, пошкодженнями енергетичної інфраструктури та пожвавленням внутрішнього попиту при слабкому розвитку власного виробництва.

Понад третину інвестиційного імпорту становить енергетичне обладнання, яке, по суті, замінює зруйновані активи, а не розширює виробничу базу.

Це ключовий симптом економіки відновлення, а не зростання.

Експорт: сировинна пастка та поступове зростання продукції з доданою вартістю

Сировинні товари формують до 80% експорту. Водночас частка інвестиційних товарів зросла на 18%, хоча їхній внесок у загальний експорт поки не перевищує 2%.

Експорт споживчих товарів відновився до 97,5% довоєнного рівня, але продукція з високою доданою вартістю все ще не стала рушієм зовнішнього сектору.

Проблеми носять структурний характер: втрата виробничих потужностей, слабка логістика, брак інвестицій і дорогі кредити. Без відновлення промислової бази експорт не зможе стати локомотивом економічного зростання.

Платіжний баланс і валютний ринок: стабільність на дотаціях

Українська економіка існує у режимі перманентного валютного дефіциту, який компенсується зовнішньою офіційною допомогою, а не експортом чи приватним капіталом. За останні 12 місяців структурний дефіцит платіжного балансу (без грантів) розширився до $44,3 млрд (22% ВВП). Основні джерела відтоку валюти – торговий дефіцит ($49,2 млрд), виплата процентів за інвестиціями ($9,1 млрд) і відтік готівки поза банками ($11,6 млрд).

Міжнародна допомога ($46,9 млрд на рік) закриває цю діру, але не вирішує її причини – вузьку експортну базу, низьку продуктивність і відсутність припливу приватного капіталу. Частка грантів у допомозі зменшилася до 30%, що підвищує боргові та валютні ризики.

Валютна лібералізація: добрий намір із небезпечними наслідками

Політика валютної лібералізації НБУ, розпочата у 2023 році, мала на меті зменшити попит на валюту. Натомість вона спровокувала його зростання: нетто-покупки валюти бізнесом зросли на 40%, а населенням – на 20% валютних інтервенцій НБУ.

Тепер ключовим чинником валютного дефіциту став не фіскальний сектор, а валютний ринок.

Умови війни та високих ризиків роблять ринкові механізми менш ефективними. Поспішна лібералізація лише посилила волатильність і невизначеність, утримуючи бізнес від інвестиційних рішень.

Що робити: стратегія активізації зовнішньоекономічної діяльності

1. Переорієнтація моделі з компенсаційної на інвестиційно-експортну. Міжнародна допомога має ставати не просто бюджетним компенсатором, а каталізатором інвестицій і експорту.
2. Інвестиції у виробництва з високою доданою вартістю. Необхідно створити умови для зростання машинобудування, енергетичного машинобудування, ІТ-експорту та переробної агросфери.
3. Модернізація логістики та транспортної інфраструктури. Без відновлення портів, залізничних маршрутів і терміналів неможливо відновити конкурентоспроможність експорту.
4. Координація валютної, монетарної та торговельної політики. НБУ має забезпечити передбачуваність курсу, а уряд – цільові програми кредитування експортерів і страхування ризиків.
5. Створення сприятливого середовища для приватного капіталу. Захист прав власності, прозорість судової системи та стимулювання реінвестицій – базові умови повернення бізнесу в Україну.

Україна сьогодні живе на зовнішніх дотаціях, але не може нескінченно підтримувати макростабільність «на диханні донорів».

Щоб перейти від моделі виживання до моделі розвитку, потрібна нова архітектура зовнішнього сектору – де головну роль відіграє не зовнішня допомога, а експорт, інвестиції й приватний капітал.

Тільки так Україна зможе відновити власну валютну спроможність і стати гравцем, а не прохачем у світовій економіці.