«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

У 34-му випуску «Мовного питання» поговоримо про суперечливу тему – рід абревіатур. 

Абревіатури бувають кількох видів, і саме від цього залежить, який рід матиме слово. БЕБ і РЕБ – це звукові абревіатури, тобто такі, що читаються не по буквах, а як звичайне слово: «реб», а не «ер-е-бе». Тому БЕБ і РЕБ мають чоловічий рід, хоч їхні стрижневі слова іншого роду: БЕБ – середній (Бюро економічної безпеки), а РЕБ – жіночий (радіоелектронна боротьба). Так само звуковою абревіатурою є слово СІЗО (як пишеться, так і читається), тому Лукʼянівське СІЗО, а не Лукʼянівський СІЗО (хоч і слідчий ізолятор).

ППО та РНБО – це не звукові, а буквені абревіатури (читаються по буквах), тому рід визначаємо за стрижневим словом: протиповітряна оборона та Рада національної безпеки.

Отже, ППО та РНБО – абревіатури жіночого роду. Зважаючи на цю логіку, НЛО – це не воно, а він (невизначений (або непíзнаний) летючий обʼєкт). Тому «Що це було? Мабуть, НЛО. Ні сіло, ні впало, по небу пливло» має залишитися тільки в жартівливій пісеньці або розмовному стилі.

Але серед мовознавців так вважають не всі. Професорка Катерина Городенська для журналу «Культура слова» (№ 72, 2010 рік) писала: «Абревіатури на голосний -о незалежно від форми роду стрижневого слова мають значення середнього роду, пор.: СІЗО і слідчий ізолятор; РНБО і Рада національної безпеки і оборони. Напр.: «Лукʼянівське СІЗО через два-три роки «випишуть» зі столиці» (Україна молода, 17.07.2008)». 

Бачимо, що пані Городенська зараховує до середнього роду і РНБО. Однак у чинному правописі в § 54 є приклад з цією абревіатурою: «РНБО ввела санкції проти Яндекса». Тобто відмінюється як жіночий рід. Цікаво, що Катерина Городенська входила до складу Правописної комісії. 

Особисто я дотримуюся логіки, що РНБО і ППО – це вона (бо буквені абревіатури), а СІЗО, НАТО, ЮНЕСКО – воно (бо звукові, тому за зовнішньою подібністю до іменників середнього роду: СІЗО, як село); БЕБ і РЕБ – він (за зовнішньою подібністю до іменників чоловічого роду).

Утім, навіть якщо абревіатура звукова, рід не завжди визначається за формою. Наприклад, МОН – це він (дарма що «міністерство»), а ГЕС – вона (бо гідроелектростанція). Єдиного правила на визначення роду абревіатур не існує.

• 1 •

Сашко Мудряк: Як українською сказати «нюдси»? Зрозуміло, що можна «оголені фото». Але хотілося б одного слова.

Таке слово давно вже придумали: «хтивки». А одне фото – «хтивка». Ще на сайті «Словотвір» користувачі пропонують «ого́линки». Мені воно навіть більше подобається (асоціюється з «оголені світлинки»). Бо раптом хтивка – це не фото, а хтива дівка? Жарт. Не біймося творити мову. Кожен і кожна з нас може вигадувати і пропонувати слова до вжитку на заміну сучасним іншомовним.

• 2 •

Христя Гапоненко: Слідувати інструкції чи тільки дотримуватись інструкції?

«Слідувати» в цьому значенні – калька. «Слíдувати» і «слідувáти» в українській мові – це йти слідом за кимось, чимось. «Слідкувати» – первинно «дивитися за тим, що рухається» (хоча в сучасному узусі «слідкувати» і «стежити» – синоніми). Щодо «слідувати» у значенні «дотримуватися», у словнику Кримського є такий приклад: «следовать [мёртвой] букве, придерживаться [мертвой] буквы – держатися (додержувати, додержуватися) [мертвої] букви, йти слідом (услід) за [мертвою] буквою». Тобто навіть не дотримуватися, а додержуватися (памʼятаємо, що це не росіянізм) або йти слідом / услід. У вашому випадку – дотримуватися / додержуватися інструкції або йти за інструкцією. Не слідувати.

• 3 •

Наталя Зіброва: Поясніть, будь ласка, як правильно: приймати рішення чи ухвалювати рішення? Наприклад, Рада висвічує на табло: «Рішення ПРИЙНЯТО / НЕ ПРИЙНЯТО». Також підкажіть, свята ми святкуємо чи відзначаємо? А заходи до Дня..., памʼятні дати? Красно дякую!

Будь-яке рішення ухвалюють, а пологи, іспит, душ, макулатуру і склотару приймають. Тим паче, коли йдеться про колективне рішення. Тлумачний словник подає так: ухвалювати – «приймати колективне рішення; вирішувати». Хоча в сучасному слововжитку «ухвалюють» і самостійне рішення. Побачимо, як потлумачить це слово СУМ-20, бо поки що цей словник вийшов по літеру П. Що ж до «відзначати», то одне зі значень у СУМ-20 – «улаштовувати урочисті заходи з якого-небудь приводу; святкувати». А як щодо сумних заходів? Тоді кажуть «вшановувати памʼять».

• 4 •

Ольга Томс: Добрий день! Скажіть, будь ласка, як правильно говорити: фарбування волосся чи покраска волосся? Сьогодні збили з пантелику, що по правопису Абрамова правильно казати покраска волосся, але фарбування паркану.

Не знаю, хто такий Абрамов і що в нього за правопис, але правильно буде «фарбування». Слово «покраска» ненормативне в жодному випадку. 

• 5 •

Віталій Халявнюк: Добрий день. Чи є літературним слово «невтьопний» (невміла людина)? Я знайшов його у словнику синонімів Усика.

І більше у словниках його ніде немає. Це полтавський діалектизм, як і «невтьопа». Тому ні, не літературне. У нього не дуже українська фонетика: порівняйте українське «нестелепа» з російським «недотёпа», і десь посередині буде «невтьопа». Однак це не суржик.

• 6 •

Євгена: Добрий день. Скажіть, будь ласка, чи доречно вживати слово «брюки» і «колготки» в українській? Яка їхня етимологія і чи є відповідники? Чула про забуте слово «ногавиці», чи варто його повертати у вжиток? Ваша думка.

Є і «брюки», і «колготки». «Ногавиці» – галицизм (у СУМ-20 так і подано, як діалектне), і не просто штани, а домашнього виготовлення з натуральної тканини або шкіри. «Ногавиця» – холоша.  

• 7 •

Зоя, Мукачеве: Добридень. 1) Скажіть будь-ласка в чому відрізнота між наріччям, діалектом, говіром та говіркою? 2) Нещодавно я дізналася про таке слово, як «говóря». Чи те те ж саме що говір / говірка? (Наприклад, войоводинська говоря, лужицька низова говоря, поморська говоря). Як це все порозуміть? З повагою, Зоя з Мукачевого. 

«Говóря» – це, певно, з того самого розряду, що й ваше «відрізнота». Обидва слова вигадані. Що ж до визначень «наріччя – діалект – говір – говірка», то діалект і говір – це одне й те саме (середня ланка в діалектології). Найбільша ланка – це наріччя (їх три: північне, південно-західне і південно-східне). Воно обʼєднує говори, а говори складаються з говірок невеликих населених пунктів або їхніх груп. Приклад: південно-західне наріччя, наддністрянський говір (він же галицький), дрогобицька говірка. Принагідно ще виправлю ваше «з Мукачевого». Правильно – з Мукачева (відмінюємо як Дубно – Дубна, а не як Сватове – Сватового). 

• 8 •

Юлія Дикуха: Добридень! Підкажіть, будь ласка, якщо в нас є слова «жар», «жарко», чи є у нас і «жарити», «жарений»? Чи в цьому значенні вживають лише «смажити», «смажений», «засмажка» тощо? 

Авжеж є. І «жарко», і «жарити», і «жарений». Ці слова зафіксовані не тільки у словнику Грінченка, а й у сучасному тлумачному, до того ж без приміток «розмовне». У наших чудових класиків теж вони є: «Панів за те там мордовали І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів» (І. Котляревський); «Поївши добре вареників та карасів, у сметані жарених, .. вишнівкою на дорогу запили [пан хорунженко з панотцем]» (Г. Квітка-Основ'яненко). А от «зажарки» у словниках немає ніде. Хоча очевидно, що таке похідне має право на життя, якщо вживати «жарити», а не «смажити». До речі, «смажити» – це полонізм (smażyć).

• 9 •

Максим Білецький: Останнім часом в офіційних документах МОН та їхніх дочірніх структур щочастіше можна побачити слово «поклика́ння» у значенні «гіперпосилання» (англ.: hyperlink). Першовинахідником такого вживання сміливо можна вважати ІМЗО (державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»). Я категорично проти такого вживання. Тлумачний словник української мови Бусела, 11-томний академічний словник не містить подібного слова. З тих раритетних словників, у яких це слово є, бачимо, що його значення не просто «посилання», а «посилання на першоджерело, джерело інформації», на підставі якого написаний поточний текст. Гіперпосилання ж найчастіше не є містками до першоджерел, а радше містками до повʼязаних документів. Саме тому – посилання або гіперпосилання. Прокоментуйте, будь ласка, мої міркування і зазначте кінцевий висновок.

«Покликáння» немає в СУМ-11, але є в СУМ-20: «Дія за знач. покликáтися; посилання (у 3 знач.)». У значенні «посилання на когось / щось» воно зафіксоване також у словнику Ізюмова та словнику Дорошенка, Станиславського, Страшкевича (1930). У словнику Кримського і Єфремова форма з таким наголосом подана як синонім до «виголошування», «проголошення», а також те саме, що «покли́кання». Однак я вживаю «посилання».

• 10 •

Віталій Павлик: В одному з дописів я написав: «Дорога літом, осінню і зимою». Один із коментаторів вказав, що це русизм, а треба було написати: «Дорога влітку, восени, взимку». Підкажіть, як правильно. Дякую!

В українській мові є прислівники «літом», «весною», «зимою». Їх подає СУМ-20, а «осінню» чомусь не подає. Та й «літом» у ньому марковане як «розмовне», а «весною» і «зимою» – ні. У чому логіка укладачів – незрозуміло. Тарас Шевченко писав: «Колись там весело було. Бувало, літом і зимою». Утім, у сучасних реаліях із трьох ваших прислівників («літом», «осінню», «зимою») літературний тільки один: «зимою». «Літом» – розмовний, «осінню» – ненормативний.

«Главком»