Крім Індо-Тихоокеанського регіону, який стає для США «Атлантикою 21 століття», одним із ключових регіонів у Євразії для Америки є Центральна Азія + Південний Кавказ.

Можна сказати, що нинішня максима американської геополітики за межами Західної півкулі («Америка від Гренландії до Антарктиди») полягає в наступному: Південний Кавказ + Центральна Азія – вплив Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. До Вашингтона почали прибувати лідери країн Центральної Азії для зустрічі з Трампом у форматі С5+1.

Мова про такі країни, як Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан.Лідери країн Південного Кавказу були у Вашингтоні зовсім недавно і вручили Трампу ключі від Зангезурського коридору.

Як діятимуть США? Посилювати свій вплив за допомогою вестернізації тамтешніх політичних еліт.А цей процес модерується за допомогою включення місцевих кланів у західні ланцюжки капіталу.Наприклад, купили американські літаки – отримали бакшиш тощо.

Для Центральної Азії – це і простір для геополітичного маневру, враховуючи їх затиснутість між РФ, Китаєм та ісламським фундаменталізмом.

США намагаються мати важелі впливу на всі напрямки Нового шовкового шляху: Північний (за допомогою санкцій щодо РФ і Білорусі), Південний (за допомогою санкцій щодо Ірану) і Центральний (тут за допомогою «м'якої сили» щодо країн Південного Кавказу і Центральної Азії).

Ключова євразійська битва відбудеться за Євразійський степовий (зерновий) коридор або «силовий вектор» уздовж північного Каспію, Приазов'я та Причорномор'я. Як і 800 років тому.

Нинішня війна в Україні теж є частиною цього глобального протистояння. У контексті «великої геополітики» успіх тут отримає той гравець (США або Китай), який першим реалізує девелоперський проєкт мирного розвитку. РФ у цьому плані поки виступає в ролі «бульдозера», що змінює ландшафт продуктивних сил, сформований за часів СРСР.

А ось хто запустить свій проєкт мирного розвитку, Китай чи США, покаже час. У принципі, і Китай, і США, цікавить тут лише одне: логістичні коридори, контроль потоків продовольства і мінеральної сировини, перш за все, рідкісних мінералів.

Суб'єктність місцевих гравців у вигляді ланцюжка держав уздовж Євразійського степового коридору буде проявлятися в глибині рівня переробки локальних природних ресурсів і ступеня інтеграції в глобальні ланцюжки доданої вартості. Суб'єктні та розумні отримають глибоку переробку, технології та інвестиції.

А несуб'єктні – лише шахти, кар'єри, отруєну воду та екологію. З депопуляцією та деіндустріалізацією на додачу. Стратегія субблоковості безпеки, яка може проявлятися у «розщепленні» НАТО на ряд субблоків, пояснюється дуже просто: НАТО не може стримувати Китай, це не функція даного блоку. Тому США спробують стримати Китай за допомогою цілого ланцюжка субблоків безпеки: Арктичного, Індо-Тихоокеанського, Близькосхідного, Південноазіатського. Центральна Азія і Південний Кавказ входять в операційну зону тюрксько-арабського, сунітського аналога НАТО:

• Туреччина, Сирія, Катар, Азербайджан;
• Саудівська Аравія, Йорданія, Пакистан.

Саме ці кластери безпеки і будуть «піддавити» Південну і Центральну Азію та Південний Кавказ, стримуючи просування у ці регіони впливу Китаю. Якщо тільки ці країни не захочуть зіграти у свою гру.

До речі, перебіжчиків у цьому регіоні буде більш ніж достатньо. Деякі змінять «табір» навіть по кілька разів за досить короткий проміжок часу.