«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Усі випуски читайте 👉 у спецпроєкті «Мовне питання»

Васильєва звернула увагу, що текст диктанту починався з алюзії на сатиру Леся Подерв’янського («дресірувать любіму обізяну»). Вона пояснила, що слово «дресирувать» у тексті – не суржик, а розмовна форма, притаманна українській мові.

«Це слово має фонетичні риси української мови і належить до розмовного стилю. У четвертому випуску ми писали про розмовні та діалектні розмовні форми, як-от: інфінітивні, що закінчуються на -ть («співать», «блукать»); скорочені форми дієслів третьої особи однини («ходе», «робе»); скорочені форми дієслів третьої особи однини теперішнього часу («співа», «блука»); скорочені форми дієслів третьої особи однини минулого часу («сміявсь», «вертавсь»); скорочені форми дієслів першої особи множини теперішнього часу («робим», «хочем»). Це все українські слова, а не суржик», – розповіла мовознавиця.

Серед інших мовних нюансів мовознавиця проаналізувала діалектизми, які пролунали в диктанті:

«Пітятко» (курчатко), «кияхи» (качани кукурудзи) і «допіру» (щойно, тільки). В українській мові є також варіант «топіро». Невідмінюваних діалектизмів типу «допіру» насправді багато: бігмé (чесне слово), далебí (правду кажучи), прéцíнь (а втім / все-таки), присійбó (справді), си́річ (тобто), опрíч (окрім), сливé (майже) тощо».

Окремо дослідниця звернула увагу на слова з двома апострофами:

«Раніше ми знали тільки «надʼярʼя», а виявляється, може бути і «міжʼярʼя». Також пролунали слова з «пів»: «впівсили» і «півтони». Вони не підпадають під правило чинного правопису про роздільне написання «пів» з іменниками, бо «півтон» і «впівсили» – самостійні слова (іменник і прислівник)», – зазначила філологиня.

Окремо філологиня прокоментувала фемінітив «читкиня», який використав ведучий радіодиктанту. Васильєва наголосила, що правильною формою наразі є «чтиця», адже слово походить від «читець». 

«Читкиня», певно, від «читик» (як «історикиня» від «історик»). Жарт. Утім, «читкиня» може з часом навіть залишитись у вжитку, а поки що ані «чтиці», ані «читкині» у словниках немає. Хоча запит на цей фемінітив, безумовно, є», – додала Васильєва.

Світлана Малюк: Пані Ольго, навіщо в радіодиктанті двокрапка в цьому реченні? «Треба здавати кров, і, може, з нею ще в чиємусь серці поселиться любов до слів: «допіру», «пітятко» чи «кияхи».

«Двокрапка тут зайва, – пояснила Васильєва. – Там немає узагальнювального слова («таких» або «як-от»). Це найгірший прояв авторської пунктуації. Якщо до авторського тире всі звикли, то до двокрапки абиде – ні. Закладаюся, що переможця радіодиктанту в цьому році не буде. Звідки йому взятися, коли і авторка, і чтиця зробили все для того можливе? Зате прецедент!

Нагадаємо, що мовознавиця Ольга Васильєва розповіла про використання скорочених форм звертання, як-от «мам», «тат» чи «ба», у розмовному стилі й кіноіндустрії та закликала до збереження кличного відмінка.