Як росіяни крали і крадуть наші історичні скарби
Якщо почати перераховувати все, що колись крала росія, цей список ніколи не завершиться. Адже, мародерство – це частина російської ідентичності. Воно вкорінене в їхній церкві, традиціях і культурі.
Варто лише росіянам одним оком побачити щось цінне – і можна бути певним: вони це вкрадуть. Ікони Київської Русі, скіфське золото, колекції сучасних музеїв – все, що має цінність і символізм, опиняється у Москві чи Петербурзі. І мова не тільки про матеріальні речі.
Але хочу поговорити саме про речі.
По секрету скажу, що я вже розповів у відео про скарби, які в різний час у нас вкрали росіяни і тепер видають за свою спадщину. Ну просто на випадок, якщо вам більше подобається дивитись. Якщо навпаки, любите текстовий контент – то цей матеріал для вас.
1. Вишгородська ікона Богородиці
Росіяни обожнюють розповідати про свою духовність і релігійність. Однак навіть їхня церква - один з стовпів російської пропаганди - не здатна дотримуватися божої заповіді "не вкради".
Вишгородську ікону Богородиці створили у Візантії. Вона стала головною святинею Київської Русі і прикрашала храм у Вишгороді.
Звідти у 1155 році її викрав князь Андрій Боголюбський і перевіз до Суздаля. Той самий князь, який виріс на Волзі, і який, за словами Грушевського, відчував себе чужинцем на наших землях.
До речі, ніби на підтвердження цих слів, Боголюбський, за кілька років після крадіжки, зруйнував Київ. Для сучасних росіян він, мабуть, почесний кумир.
Згодом Вишгородську ікону Богородиці росіяни-московити почали називати "Владімірскай Баґародіцей". Вони вважали її головною реліквію російської православної церкви, а також захисницею російських земель. Тільки вони чомусь не уточнюють, як саме ця ікона з'явилася в росії. Пишуть, що її "доставили з Києва". Мабуть, "Стара пошта" адреси сплутала.
2. Перещепинський скарб, або скарб Кубрата
В 1912 році біля полтавського села Мала Перещепина підлітки-пастухи натрапили на поховання, що вважається гробницею Кубрата – болгарського правителя 7 століття.
В кургані знайшли золото - понад 20 кілограмів, і срібло — понад 50. Це найбільший скарб такого типу в Східній Європі. Найціннішим зі понад 800 знайдених предметів, є меч, подарований візантійським імператором Іраклієм. Для сучасних болгарів він є безцінною реліквією.
Тепер ці коштовності переховує російський Ермітаж.
Для України ця колекція могла би бути окрасою будь-якого музею, привертати увагу як туристів, так і вчених, яких цікавить Велике переселення народів. Натомість у Росії Перещепинські скарби сприймають просто як здобич. Хоч би в ломбард не здали.
3. Скіфський курган Куль‑Оба
Курган Куль‑Оба біля Керчі був одним із перших розкопаних королівських скіфських поховань у новітній історії. Переклад назви з кримськотатарської звучить містично - "пагорб попелу".
Курган насипали приблизно в 4 столітті до н. е., а розкопали 1830 року. В похованні знайшли золоті діадеми, сережки, браслети та золоту гривну - прикрасу на шию, вагою понад 400 грамів. Найвідоміші знахідки звідти – пара сережок із фігурками грецької богині Ніки.
Ще один доказ того, що 2,5 тисячі років тому на Кримському півострові перетиналися численні цивілізації.
Росіяни у своїх репортажах пишуть, що лише частина експонатів потрапила в Ермітаж. А інші "канулі в Лєту". Що саме приховують ці слова, зрозуміти не важко.
Курган Куль-Оба, до речі, розкопав французький археолог Поль Дюбрюкс. Його ж особиста колекція, наприклад, стала основою для Керченського історико-археологічного музею. І це вкотре доводить: російського в Криму рівно стільки, скільки вигадають самі росіяни.
4. Золотий гребінь із кургану Солоха
Наступний у нашому списку скарб — унікальний золотий гребінь з воїнами із кургану Солоха, що за 10 км від сучасного Енергодара. Археологи знайшли там також тарілку-фіалу та меч у золотій оправі.
Предметам приблизно по 2,5 тисячі років. Вважається, що гребінь зробили грецькі майстри на замовлення багатих скіфів.
Після розкопок 1912 року всі речі відправили до Петербурга. Росіяни називають гребінь одним із найбільш важливих зразків елліно-скіфської творчості. У каталозі Ермітажу ці шедеври ховають під позначенням "Північне Причорномор'я". Цікаво, що це за землі? Десь там, куди Фродо поплив наприкінці "Володаря перснів"? Чи краще сказати - там, де росіяни роками мріють побудувати "наваросію".
5. "Лев" – гармата гетьмана Мазепи
У 1705 році бронзову гармату "Лев" у Глухові відлив майстер Карп Балашевич на замовлення гетьмана Івана Мазепи. Її прикрашають барокові орнаменти та геральдичні символи нашого гетьмана.
Росіяни стверджують, що до 1980 року гармата була… заряджена! Нібито, співробітники школи КГБ виявили в гарматі пороховий заряд, ядро та інші компоненти для стрільби. Гарна міська легенда, шкода, що без логічного завершення історії.
Гармату "Лев" разом з іншими клейнодами мазепинської доби, росіяни захопили, коли нищили українські міста. А саме - після поразки українців під проводом гетьмана Івана Мазепи.
Сучасник тих подій, німецький дипломат Фрідріх Вебер, писав, що "московський генерал Меншиков приніс Україні всі страхіття помсти та війни. Усіх приятелів Мазепи безчесно катовано. Україна залита кров'ю, зруйнована грабунками та являє скрізь страшну картину варварства переможців".
Росіянин Меншиков украв цілу колекцію творів мистецтва та зброї Івана Мазепи, а ще - бібліотеку. Так зване "надбання російської культури" насправді було награбовано в українського гетьмана та старшини. Ці речі осіли в Ермітажі та інших імперських музеях.
6. Херсонський музей: 33 тисячі експонатів
Коли росіяни говорять, що продовжують справу своїх дідів, то вони не брешуть. У листопаді 2022 року російська ФСБ організувала чергове російське викрадення. З обласного краєзнавчого музею в окупованому Херсоні цілими вантажівками вивезли понад 33 тисячі експонатів.
Це найбільша музейна крадіжка в Європі після Другої світової війни.
Росіяни вкрали античні прикраси, сарматські вироби, нумізматику. Для міста та України загалом — це втрата унікальної культурної пам'яті. Для Росії – чергова нагода назвати грабунок "евакуацією" і привласнити чужу історію.
Серед викрадених росіянами цінностей - унікальна стела Леокса 5 століття до н. е., знайдена в некрополі Ольвії на Миколаївщині. Це мармурова плита з рельєфними зображеннями та написами, що увічнювали пам'ять воїна Леокса, сина Мельпагора. Її передали до Херсонського музею в 1895 році. Сьогодні місце перебування артефакту невідоме.
7. Маріуполь – колекція музею імені Куїнджі та фігурка бика
Така ж доля спіткала маріупольській музей імені Куїнджі. До приходу Росії там зберігали понад 2 000 робіт. Окрім Куїнджі, в музеї ще були твори Глущенка, Яблонської, Шишкіна, Айвазовського.
За одними даними, росіяни вкрали тільки найцінніші полотна, за іншими – майже всі.
Крім картин, із Маріуполя росіяни викрали фігурку "Маріупольського бика", якій майже 8 тисяч років. Він завбільшки з долоню, вирізьблений із кістки. Артефакт знайшов український археолог Микола Макаренко під час розкопок на місці будівництва "Азовсталі".
Різьблена фігурка зберігалася в Маріупольському краєзнавчому музеї та зникла після початку повномасштабного російського вторгнення. Її доля невідома. Може, поповнила приватну колекцію якогось російського олігарха. А може взагалі загубилась. Як то кажуть росіяни: не своє – не шкода.
8. Мозаїки і фрески зі зруйнованого Михайлівського собору
Повертаючись до російських "духовних скрєп", згадаємо, що Михайлівський собор у Києві, місце останнього спочинку київських князів, російські більшовики підірвали у серпні 1937 року. Перед тим з його стін вирізали мозаїки і фрески, і зробили виставку в Києві.
Потім частину пам'яток відправили до Москви нібито на "тимчасову виставку". Не складно здогадатись, що мозаїки, фрески та рельєфи так і залишилися в російській Третьяковській галереї. Україна змогла повернути лише деякі фрагменти.
Намір захистити собор коштував життя українському археологу Миколі Макаренку. Тому самому, який знайшов Маріупольського бика. Після встановлення комуністичного режиму в Україні він боровся проти знесення пам'яток.
У 1934 році він єдиний з членів державної комісії не підписав акт про знесення Михайлівського собору. Макаренка арештували, вислали до Росії та стратили в 1938 році.
Деякі з врятованих мозаїк та фресок можна побачити в Софії Київській. Обовʼязково відвідайте за першої ж нагоди. Ви зробите те, що росіяни теж хотіли вкрасти - побачите на власні очі наше мистецтво на нашій землі.
Це буде данина памʼяті всім, хто загинув, захищаючи українські памʼятки.
Епілог
Тисячолітні українські артефакти, бібліотека і колекція Івана Мазепи, фонди музеїв Маріуполя, Херсона, Мелітополя та багато-багато інших українських безцінних збірок. Все це росіяни намагаються зробити своїм, переписуючи історію походження цих речей. І історію загалом.
Для України критично важливо створити інституцію, що опікуватиметься переліком та поверненням украдених цінностей. Адже всі ці "тимчасові евакуації", які обертаються постійним перебуванням в російських музеях, мають колись завершитись.
Ці скарби – лише маленька частка великої трагедії.
Росія привласнює не тільки золоті артефакти, мозаїки та картини, а й історії, що існують за ними. Кожен украдений предмет – це чергова спроба змінити реальність і стерти докази давньої цивілізації та київської державності.
Але українська спадщина не зникла. Вона лише чекає на повернення додому. Як наші люди і наші землі. І кожен повернений скарб – від ікони до маленької фігурки – має стати символом української перемоги над російським мародерством.
Ярема Дух










