Інтерв'ю для Еспресо підготувала пресслужба 421 окремого батальйону БпС САПСАН.Чому Валькірія?Чому Валькірія? Хлопці дали такий позивний. Бо типу більш така войовна, більш така енергійна. Треба щось робити, треба швидко робити. Треба бігти? Значить бігти. Треба збиратися? Значить збиратися. І бігом-бігом. І вони так мене прозвали. Я не обирала сама позивний. Мені його дали й мені сподобалось.Воїни після смерті попадають у Валгаллу?Так.А росіяни?В пекло.Вікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанУ мене загинув чоловік. І після його гибелі у мене довго було таке відчуття, що він не закінчив свою справу до кінця. І мені хотілося її продовжитиЯк тебе сюди занесло? Як ти опинилася в армії?У 2016 у мене загинув чоловік. І після його гибелі у мене довго було таке відчуття, що він не закінчив свою справу до кінця. І мені хотілося її продовжити. Щоб нарешті уже була перемога і його гибель була не даремною. Він був контрактник. Вони воювали під Зайцевим. Там у них була лінія зіткнення. І в один момент він мав іти у відпустку. Буквально три дні до відпустки він не дожив. Прийшло сповіщення, що він загинув.Ти в армії уже давно?З 2019 року.Вирішила перевестися у цей батальйон ближче до бойових дій. Щоб теж робити свій внесок у перемогуВікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанРозкажи за цей час. Де служила, що побачила?Це була 95 бригада, 13 батальйон. Це був мій початок шляху. Там, де я полюбила армію, скажімо так. Мені сподобалося, я знайшла себе. Це був прекрасний колектив, прекрасні люди, прекрасні командири. І я зрозуміла, що це вже буде мій шлях, моє життя. Бо я вже рахую, скільки мені до пенсії. А потім я призивалася в ТРО. Остання моя посада: я була головним сержантом взводу роти РЕБ. Теж прекрасний командир роти, прекрасні люди, з якими було дуже цікаво разом робити свою справу. Але все-таки чогось не вистачало. Не вистачало… Було таке відчуття, що я можу зробити більше, чим я роблю там. І тому я вирішила перевестися все ж таки в цей батальйон ближче до бойових дій. Щоб теж робити свій внесок у перемогу.У нас у батальйоні ти нещодавно стала командиркою.Так, командир відділення.Що робиш, коли тебе не слухають твої підлеглі?Вони мене слухають.Вікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанНе наказуєш їх?Нє. Поки не було такого.Як тобі зараз служиться у цьому в батальйоні?Мені подобається. Це молодий колектив, молодий організм, який прагне покращуватися. Прагне вдосконалюватися. Робить свою роботу не скажу специфічно, але оскільки люди всі молоді, є більш своя методика, як розв'язувати задачу, як зробити так, щоб воно працювало. І це дуже класно.Командир категорично не хотів, щоб у нього в підрозділі була жінка. Просто йому не подобалося, що це жінка.Як у твоєму підрозділі ставляться до жінки? Тобто ти маєш змогу тут виконувати задачі на рівні з чоловіками або навпаки є якесь обережне ставлення до тебе?Ні. До цього у мене був такий випадок, що командир категорично не хотів, щоб у нього в підрозділі була жінка. Просто йому не подобалося, що це жінка. Коли я прийшла сюди, взагалі не було питання, чи ти жінка, чи ти чоловік, хлопець, дівчина. Просто ми разом виконували свою роботу. І ніколи не було якогось відмінку по гендеру. Це прекрасно. Ми разом виїжджаємо на виїзди. Разом спимо в одному бліндажі. Разом виконуємо роботу. Разом грузимо машину, вигружаємо машину. Якісь технічні неполадки разом ми їх усуваємо. І немає різниці, чи це чоловік, чи це жінка. Просто ми робимо разом свою роботу.Вікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанТой випадок, за який ти кажеш, це було в ТРО, як я розумію?Так.Я бачу у тебе шеврон вовка. Любиш вовків?До речі цей шеврон мені подарували на заправці. Ми з батьком їхали, батько у мене до речі теж служить, взяти каву. І просто касир подарував. Мені було приємно і тепер ношу з собою.Вікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанА де батько служить? Якщо не секрет.Він на евакуації техніки.І як він ставиться до того, що ти теж служиш?Як він ставиться. Коли я пропоную йому піти в СЗЧ, він каже: я не можу собі це дозволити, бо в мене донька служить.А що є бажання піти в СЗЧ?Немає. Переживає за мене, понятно. І я за нього дуже переживаю. Але він не може бути осторонь, коли у нього служить донька.Коли востаннє бачилися в живу?Мабуть, скоро буде рік, як ми бачилися востаннє.Цікаво. Так от вся родина служить, воює за свою країну.І два брати.І два брати? І вони теж воюють? А де вони воюють?Один брат більше займається на складі: видача боєприпасів і інше. А другий брат, не можу сказати, де він служить. Але на цей час він пропав безвісти.Іноді слова вдячності, вони настільки мотивують і розправляють крила, що хочеться далі-далі робити щось заради цих людейЧи погодишся, чи навпаки будеш заперечувати, з думкою, що військові дуже часто відчувають, що світ з якого їх вирвали, що цьому світу вони більше не потрібні. Що на "цивільне" вони приїжджають і вони відчувають, що вони там уже зайві. Є у тебе такі відчуття?Інколи буває. Не скажу, що це постійний емоційний стан. Але інколи буває, що життя проходить повз мене. Щось у цивільному житті змінюється, а ти більше все-таки залишаєшся емоційно на війні.Що б ти могла порадити цивільним, щоб військові себе так не відчували?Щоб цивільні не забували, що, по-перше, у нас іде війна. І дуже багато тих, хто тут кладе перш своє здоров’я. І психологічне, і емоційне, і фізичне. І бути більш лояльними до військових, більше їх підтримувати. Буває просто іноді слова вдячності, вони настільки мотивують і розправляють крила, що хочеться далі-далі робити щось заради цих людей.Вікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанТобто історія, коли військовим на вулиці незнайомі люди дякують, ти це підтримуєш?Так, це дуже приємно, що навіть не знайома тобі людина вона підтримує тебе. Що це вже є твій тил, що це вже є твоя підтримка.Валькіріє, розкажи може якісь цікаві бойові виходи у тебе були?Кожен вихід цікавий сам по собі. Як ми доїдем? Як ми приїдем? Була у нас одна цікава позиція. Позиція була добре замаскована. Але в один момент прилітає міномет в будинок. Виходить, що нашу позицію було видно з дороги. Але нас прикривали дерева. Там були столи, лавки. Ми називали то нашою лаунж зоною. Але в один момент прилітає FPV туди й воно починає все горіти. І в принципі з тої лаунж-зони у нас нічого не лишилося. Тобто нас будинок прикривав, - його не було. Потім дерева теж пропалило. Але позиція була класна і ми з неї багато працювали.Наскільки зараз важко бути пілотом FPV? Ворожі РЕБи, полювання на пілотів. Є таке?Так, таке є. Але скажу чесно ми про таке не думаємо. Ми більш позитивно налаштовані. Ми знаємо, що треба нам попрацювати. І ми до цього відносимося… Більше це навіть емоційно важко. Але ми відносимося до цього спокійно і з гумором.Знайшли саме на дронах на оптоволокні дуже багато укриттів. І дуже багато їх знищили саме на оптоволокніМожливо ти маєш якісь лайфгаки чи поради тим, хто теж пілотує дрони? Що б ти могла їм порадити?Більше практики. Постійна практика. На бойових літати. Після бойових завжди відточувати свої уміння, бо без цього не буде такого успіху. Це буде більш складно зробити, ніж після навчань, коли руки звикають і буде простіше направляти дрон.Скажи, будь ласка, поява такого явища, як FPV-дрони на оптоволокні - наскільки вони змінили тактику ведення бойових дій?Ой, це дуже класна тема. Звісно у них є дуже багато нюансів. Ними трохи важче управляти. Але наші екіпажі справляються з цим. Вони знайшли саме на дронах на оптоволокні дуже багато укриттів. І дуже багато їх знищили саме на оптоволокні.А чому на звичайних дронах це не виходить?На звичайних дронах ти не завжди можеш опуститися. Бо є такі поняття, як радіо горизонт, радіо тінь. Може перебивати ворожий РЕБ. А на оптоволокні більше стабільний зв’язок і стабільна картинка.Ми теж "няшні", ми теж муркаєм, хочемо ніжності. Але при цьому ми робимо свою роботуЩо в тебе за вушка на касці? Що всі почали носити вушка на своїх касках? Котікі бойові чи що?Це прикольно. Ми ЗСУ котики. Ми теж "няшні", ми теж муркаєм, хочемо ніжності. Але при цьому ми робимо свою роботу.Вікторія Дрипан, командир відділення пілотів FPV 421 батальйону Сапсан, фото: архів Вікторії ДрипанВалькірія, чим ти займалася до армії?До армії, можна сказати, я шукала себе. Я була молодою мамою, чекала чоловіка з АТО. Потім працювала бухгалтером у ЖЕКу, адміністратором в кав’ярні. Але все ж таки я не бачила себе в цивільному житті. Спочатку я пішла на кафедру офіцерів запасу. Мені пощастило, що все-таки мені попадаються прекрасні люди на моєму шляху, які можуть мені щось підказати, щось наставити. Але мені того було мало. Я хотіла відчути армію повністю. І закінчивши один курс кафедри офіцерів запасу, я пішла на контракт у 95 бригаду.Я правильно розумію, що ти прийшла в армію через жагу помсти чи віддати данину своєму загиблому чоловікові, але усвідомила, що армія - це твоє?Більше все-таки так. Спочатку мене спонукало те, що загинув чоловік. І мені хотілося робити його справу далі. А потім я вже знайшла себе і я вже не бачу себе в цивільному житті.Тобто, скажімо, якщо війна найближчим часом закінчиться, ти продовжиш служити?Так.У тебе одна дитина? Двоє.Скільки їм років? Розкажи про них.Дівчинка 12 років. І син 4 роки.Часто з ними спілкуєшся?Так, кожного дня.І як вони ставляться до того, що ти тут?Сумуємо одне за одним. Але все-таки всі розуміємо. Я коли дома, мене тягне назад. Коли я тут, мені хочеться до дітей. Але все-таки зараз такий час, що треба справу до кінця довести - уже до перемоги. В мене і мама, і діти це розуміють.Лінія зіткнення постійно змінюється. Ми їх стараємося вибивати своїм методом. Але вони йдуть і йдуть.От ти зараз воюєш на Сумському напрямку. Можеш пояснити нашим глядачам, яка тут специфіка зараз бойових дій? Наскільки активні бойові дії?Дуже інтенсивно. Лінія зіткнення постійно змінюється. Ми їх стараємося вибивати своїм методом. Але вони йдуть і йдуть. Але все-таки це наша земля і вона нам допомагає. І я думаю, скоро ми їх звідси виб’єм.Важко зараз їх взагалі виловлювати FPV-дронами?У нас в принципі прекрасно працює розвідка. І як тільки вони бачать якусь засідку, ми туди вилітаємо. Стараємося і в нас виходить їх добивати до кінця. Ми їм шансу не даємо.Як думаєш, скільки ще ця війна триватиме?Хочеться, щоб скоріше була перемога. Але ми стоятимемо до останнього, поки не настане цей день.