Те, що сталося в Кременчуці і в Одесі — це напади на військових, це злочини, а не "сталася стрілянина", не "бійка", не "сутичка", не "двіж" (так, уявіть!)  і не ще щось, що собі дозволяють люди писати в заголовках.Як і Космач, Ворохта, Пирятин, Сарни й усе решта.Тим більше не "народне повстання" - не уявляю, як люди та медіа, яких я шаную (чи шанувала? - вже і не знаю) можуть таке написати.Читайте також: Напади на ТЦК: не забуваємо, хто у нас справжній ворогАле заголовки — лише симптом. Симптом того, що аудиторія ковтне.Я хочу нагадати, що ні на першу таку ситуацію (згаданий Космач,  2 роки тому), ні досі на напади на військовослужбовців не реагує президент — і як Верховний головком, і як президент країни, що перебуває передовсім у війні. А не у виборах. Це головна реакція, головна відповідальність.Її немає.І дуже симптоматично, що депутат Бужанський ("Слуга", звісно) вивалив текст про "11 років мовного апартеїду" в Україні.Це все речі одного порядку.Однієї причини.Скирдування електорату. А не збереження держави.ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.