Європа виходить з інерції оборонної фрагментації та крок за кроком рухається до кристалізації нової реальності у сфері безпеки. Нещодавня політична домовленість між Радою ЄС та Європарламентом щодо European Defence Industry Programme (EDIP) стала тим самим "клацанням перемикача", коли розмови про стратегічну автономію перекладаються на мову юридично оформленої, профінансованої індустріальної політики. Цим рішенням було погоджено основні параметри програми на 2025-2027 роки, і саме цей факт слід зафіксувати як рубіж: відтепер ЄС не просто закликає посилити оборонну промисловість - він створює для цього окремий інструмент з бюджетом, пріоритетами та механізмами реалізації.Що таке EDIP: параметри та "хто куди біжить"Загалом, EDIP декларується не як черговий "вітринний" проєкт, а невідкладний реінжиніринг ключових вузлів європейського оборонно-технологічного двигуна. На стартовому етапі програма отримає 1,5 млрд євро на 2025–2027 роки, що дозволяє запустити цикли індустріалізації, підтримати ланцюги постачання, стимулювати спільні закупівлі та ліквідувати вузькі місця виробництва. Для України особливо важливо, що з цієї суми 300 млн євро спрямують через Ukraine Support Instrument на модернізацію та інтеграцію нашої оборонної промисловості в європейську екосистему. І це, по суті, перший системний "міст" між ЄС та українським оборонно-технологічним середовищем, який переводить співпрацю із площини політичних заяв у площину виробничих ліній, коопераційних угод і технічних стандартів.Важливо бачити EDIP у зв’язці з Readiness Roadmap 2030 - дорожньою картою, яку Єврокомісія презентувала 16 жовтня. Дорожня карта задає оперативні віхи та флагманські напрями: Європейську ініціативу протидії дронам, Eastern Flank Watch, Європейський Повітряний щит і Європейський Космічний щит. EDIP своєю чергою забезпечує промислову базу для цих системних проєктів. Інакше кажучи, дорожня карта відповідає на питання "що і навіщо до 2030-го", а EDIP — "як і за які кошти". З огляду на східний фланг і "дронову революцію" війни, така кореляція виглядає не просто логічною - вона є умовою стримування агресивної, дикої Росії та виживання європейської цивілізації.  Можливості EDIP для УкраїниДля України EDIP відкриває одразу кілька стратегічних вікон можливостей. Перше - промислове. У межах програми та супутніх ініціатив закріплюється ідея, що європейська оборонна промисловість має стати витривалішою, швидшою та взаємодоповняльною. Українські виробники, які вже довели здатність конструювати й серійно випускати платформи, вузли й боєприпаси, випробувані у вогні сучасної війни, здатні заповнити низку критичних ніш ЄС - від безпілотних систем різних класів і РЕБ-рішень до засобів масового виробництва боєприпасів і комплектувальних. Друге - технологічне. Наші команди вже живуть у творчому циклі "швидкий дизайн - фронтові випробування - ітерація", тоді як у Європі чимало конструкторських бюро ще лише адаптуються до темпу "тижні, а не роки". БМП "Puma" у заводському цеху озброєння компанії Rheinmetall, Німеччина, фото: gettyimagesТретє - нормативне: участь українських компаній у спільних європейських закупівлях і виробничих консорціумах означає поступову уніфікацію стандартів, процедур сертифікації, вимог безпеки, що прискорює взаємосумісність з НАТО. Скептики зауважать: 1,5 млрд євро - це замало для великого оборонного переламу. І вони праві, якщо сприймати EDIP як фінансовий "пакет". Але EDIP - це передусім регуляторна архітектура й довгостроковий сигнал. Після місяців тертя між "купуй європейське" і прагматичною відкритістю до союзників європейські законодавці знайшли політичну формулу, яка дозволяє рухатися вперед уже зараз, не чекаючи "ідеального бюджету. Є ознаки, що програма стане прологом до масштабнішого фінансування і жорсткішої координації на рівні ЄС у наступних етапах реалізації EDIP. У цьому сенсі EDIP - не "фінал", а "пусковий код", який знімає політичне блокування і запускає практичну роботу над потужністю, що давно відставала від потреб війни.Що дає EDIP ЄвропіУ цьому відношенні, український досвід - це найцінніший практикум для Європи в епоху дешевих та масових засобів ураження та системних загроз, котрі швидко змінюються. Мова насамперед йде про перевірені на полі бою пакети рішень. Перше - інтеграція безпілотних систем усіх класів у єдиний "ланцюг ураження" з коротким циклом від виявлення до знищення противника; друге - польова інженерія РЕБ, дронів та антидронових засобів, що модернізуються швидше, ніж противник встигає адаптуватися; Розвідувальні дрони DJI Matrice 300, під час випробувальних польотів, перед відправкою на передову, фото: gettyimagesтретє - організаційні моделі виробництва, де критичну роль відіграють гнучкі малі та середні підприємства і "кластерні" ланцюги контрагентів. ЄС закладає у Readiness 2030 саме ті флагманські напрями, де українська практика може стати прикладом для масштабування: від Європейської ініціативи протидії дронам до Східного вартового - з EDIP ці політичні візії отримують заводські адреси, графіки постачання та угоди з кооперації. Окрема площина - безпеково-політична. Readiness 2030 фіксує ціль довести частку спільних закупівель до 40% уже наприкінці 2027 року і перевести проєкти з "паперу" в реалізацію до середини 2026-го. Для України це означає шанс не лише постачати компоненти, а й входити до складу консорціумів як рівноправний промисловий партнер - у виробництві дронів, боєприпасів, елементів ППО/ПРО, засобів космічного спостереження, де наші розробки та виробничі цикли вже довели стійкість. Це також можливість спільно будувати "вузли готовності" на східному фланзі: від центрів випробувань антидронових систем до спільних складів "розумних" боєприпасів, інтегрованих у європейську логістику. Водночас є нюанси, які не можна ігнорувати. Дискусії довкола "бар’єрів" участі для нечленів ЄС уже змусили Брюссель шукати баланс між індустріальним протекціонізмом і стратегічною доцільністю. Жорсткі вимоги локалізації компонентів та "правил походження" мають сенс для нарощування власної бази, але ризикують сповільнити темп відновлення боєздатності, якщо не будуть гнучко синхронізовані із потребами сьогодення. Україна в цій системі не "третя країна", а фронт і ресурс одночасно: наші виробники, лабораторії та полігони бойового випробування -  це те, що Європа не купить ні за які гроші, якщо втратить час. Тому коректно прописані "вікна доступу" до проєктів Євросоюзу для українських компаній це питання не лише справедливості, а й ефективності європейської оборонної політики. Довідково. EDIP - це спеціальна програма ЄС, що реалізує Європейську оборонну індустріальну стратегію (EDIS) і забезпечує фінансову та регуляторну підтримку Європейської оборонно-технологічної та промислової бази (EDTIB). Пропозицію Єврокомісія подала 5 березня 2024 року; 16 жовтня 2025-го Рада ЄС і Європарламент досягли політичної згоди щодо основних параметрів. Бюджет - 1,5 млрд євро на 2025–2027 роки, у тому числі 300 млн євро через Ukraine Support Instrument на модернізацію української оборонної промисловості та її інтеграцію в EDTIB. Програма покликана прискорити індустріалізацію ключових виробів, підвищити стійкість ланцюгів постачання, підтримати малі та середні підприємства, стимулювати спільні закупівлі та забезпечити контрольовану доступність критичних оборонних продуктів. Очікуваний імпакт - нарощення виробничих спроможностей Європи, скорочення строків постачання, зменшення залежностей поза ЄС і посилення оборонної готовності в тісній ув’язці з Readiness 2030. Сьогодні, коли війна змушує переосмислювати саму природу збройної боротьби, Європа робить крок у правильному напрямку. Та цього кроку замало, якщо не буде політичної волі швидко відкривати двері для українських учасників - не як "постачальників сировини" чи субпідрядників, а як повноцінних співтворців рішень. Практика показала: інновація народжується там, де немає часу на обхідні маневри - у полях, цехах і командних пунктах, які щодня проходять "іспит війною". Саме це й потрібно Європі, якщо вона справді розраховує на готовність до 2030-го. EDIP має стати інструментом, що не лише пришвидшує виробництво, а й вплітає український досвід у тканину європейської оборони - від стандартів до спільних ліній збирання, від випробувальних полігонів до центрів інженерної думки. Що потрібно зробити для реалізації EDIPЗ цього виходять простій й практичні висновки. Перше: закріпити в імплементаційних актах EDIP "рівне право доступу" українських компаній до всіх релевантних кластерів і конкурсів за умови дотримання стандартів ЄС і реальної локалізації ланцюгів всередині Союзу та України. Друге: створити в межах Readiness 2030 спільні українсько-європейські випробувальні коридори для антидронових рішень, ППО ближньої дії, засобів РЕБ і "розумних" боєприпасів - так ми переведемо бойовий досвід у серійні каталоги й довідники стандартів. Третє: прискорити формування консорціумів за флагманськими напрямами з обов’язковою участю українських виробників, університетів і технопарків - насамперед у безпілотних системах, ППО/ПРО та космічній обізнаності. Український Skyfall Hexacopter Vampire, також відомий як безпілотник-бомбардувальник "Баба Яга", під час виставки Space Autonomy, Drone X, AGV and UMV Expo в ExCel London. 30 вересня 2025 року, Лондон, фото: gettyimagesЧетверте: синхронізувати інструменти EDIP з іншими програмами (EDF, SAFE, нацфонди держав-членів), аби запрацював єдиний фінансово-виробничий контур. І п’яте: комунікувати з ринком з максимально практичним темпом укладання договорів, складання план-графіків запуску та оптимальною швидкістю ухвалення рішень. Саме так Європа отримає не лише нові заводи, а й нову впевненість, що її оборона це не "проєкт на папері", а система, яка може бути ефективною.У підсумку EDIP це шанс на відновлення європейської оборонної суб’єктності, Readiness 2030 - її дорожня карта, а Україна - каталізатор, без якого ця конструкція не запрацює з максимальною ефективністю. Рівні права доступу для наших компаній у реалізації програм ЄС має бути не жестом милосердя, а інвестицією у швидкість, ефективність і перемогу Європи над агресором.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.